7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 15 (972) від 11 квітня 2013


Любов — одна із напрекрасніших чеснот людини. Вона може виявлятися по-різному: материнська або батьківська любов до дітей, дитяча любов до батьків, кохання — чуттєва любов між чоловіком та жінкою; любов як готовність до самопожертви заради порятунку близької людини, любов до рідного краю, яку проявляється у готовності працювати для держави чи захистити її. Напевно, найрідкіснішою любов’ю є любов до ворогів, яка полягає у безкорисливій допомозі, підтримці до негативно налаштованої до нас людини або кривдника. Часто через них, маючи у душі неспокій, тривогу, забуваємо про милосердя до ближніх, починаємо гніватися, злитися, а коли гнів або злість стають постійними почуттями у нашому серці, то люто ненавидимо недругів через зранене наше «я», що часто стоїть на першому місці у відносинах з іншими людьми.

Саме такою була тема реколекцій спільнот «Матері в молитві» Івано-Франківської архієпархії. Отець-реколентант Йосафат Бойко Чину Воплоченого Слова ще під час утрені своїм духовним словом вселив надію, що саме тут ми зможемо для зерна віри почерпнути добру духовну поживу.

Кожне слово Божественної Літургії в материнських серцях укріплювало Божі чесноти. Найперше отець дуже чітко й доступно розкрив роль матері у процесі прийняття та передачі дару віри. А для цього треба самій зустрітися з Богом і мати відповідальність привести до Нього інших, самій давати добрий приклад християнського життя, навчати правд віри своїх дітей та близьких людей. Яскравими у цьому плані стали короткі знайомства з тим, як допомагали зростати у вірі своїм дітям матері св. Дона Боско, Андрея Шептицького та найперше сама Богородиця — у молитві, терпінні та несенні хреста.

8-9 квітня в Івано-Франківському Муніципальному фізкультурно-оздоровчому центрі тривав турнір з міні-футболу на Кубок Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

 

Організаторами турніру стали: Комісія у справах мирян Івано-Франківської Архієпархії (о. Микола Крушец) спільно з Обласним центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Це спортивне дійство організовувалося у відповідь на Пастирський лист Блаженнішого Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з Живим Христом», адже спорт — це один із засобів євангелізації дітей і молоді. Турнір був присвячений  1025-річчю Хрещення Руси-України та Року віри.

Триває Великий Піст, коли маємо постити не тільки їжею, а й своїми устами. Причому, у цей час маємо тримати свої язики на особливому Божому контролі. Бо від людей часто можна почути, що язик кісток не має, і йому все можна. Але це не так.

Язик – чи не найбільший наш ворог. Він може людину знищити фізично, може зрадити, може принизити, вчинити інші тяжкі гріхи. Хіба не Юда своїм язиком зрадив Ісуса? Хіба фарисеї та народ своїми язиками не відправили Спасителя на смерть? Хіба, опановані злим духом, не проклинали Його?

Якщо взяти нинішні проблеми, то хіба війни, непорозуміння між державами та їхніми урядами, інші світові проблеми – не справа тих грішних язиків? А голодомор в Україні, репресії, геноциди та інші біди, які відбувалися раніше і маємо зараз?

«Бергольйо – це людина надзвичайно великої духовності, (...) яка багато молиться», – згадує Папу Франциска о. Хуан Карлос Сканоне, єзуїт, декан факультету філософії і теології аргентинського університету Сан-Мігель, ректором якого з 1980 до 1986 року був нинішній Святіший Отець.

В інтерв’ю Ватиканській газеті «L’Osservatore Romano» священик зізнався, що знає Бергольйо як людину строгу, обдаровану великим інтелектом і сміливу. Свого часу він захистив від торгівців наркотиками отця ді Паула, який працював у Буенос-Айресі з жертвами наркодилерів. Кардинал Бергольйо скерував його на роботу в далеку провінцію і таким чином врятував йому життя, – згадав о. Сканоне. Він також наголосив на великому альтруїзмі нинішнього Папи. Одного разу єпископ Бергольйо проїхав 400 км, щоб відвідати і підтримати хворого священика.

Празник Благовіщення є головним святом для чернечої родини Воплоченого Слова, бо саме в цей день молитовно згадується головне таїнство християнської віри, яке дало початок всім іншим таїнствам – це таїнство Воплочення Сина Божого.

 

Як відомо, аргентинський священик о. Карлос Мігель Буела заснував Згромадження 25 березня (день Благовіщення за григоріанським календарем) 1984 року в м. Сан Рафаель (Аргентина).

У переддень празника, 6 квітня, відбулося святкування в с. Драгомирчани біля м. Івано-Франківська. Урочисту Архієрейську Літургію очолив Владика Миколай Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький. В часі відправи чотири сестри-монахині Згромадження Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара склали свої вічні обіти. Дві з них родом зі згаданого села, інші здійснюють своє монаше служіння на теренах Росії.

Друга наука

«Перебувайте у вірі»

(Кол. 1, 23)

Один німецький священик після II Світової війни потрапив у большевицький полон і його заслали в Казахстан. Повернувшись додому, він написав книжку, в якій розповів, що разом із ним на засланні перебував українець із Київщини. Того чоловіка засудили на досмертну каторгу за те, що завзято держався своєї віри, а мав він слабке здоров’я, тож праця у таборі була понад його сили. Наглядач жорстоко знущався над тим чоловіком, бив нагайкою, кричав і підганяв у праці. Знеможений копанням землі, нещасний упав і не міг підвестися, тож його занесли до табору. Німецький священик потішав того чоловіка і приготовляв його на зустріч з Богом, бо зближалася смерть. Умираючий українець витягнув з-під сорочки хрестик, поцілував його і промовив: «Отче! Цей хрестик я одержав від свого батька, вже небіжчика, і ціле життя носив на грудях. Як умру, то передайте його моїм дітям». При цих словах він притулив хрестик до грудей, заплакав і прошепотів: «Отче! Скажіть моїм дітям, аби вони держалися християнської віри». Це були останні слова засланця, його гаряче бажання, задушевна мрія – щоб діти були вірні Ісусові Христові.

В нас — дорогі автомобілі на бездоріжжі, в них — скромні машини і добрі дороги.

В нас затори — ні пройти, ні проїхати, в них — окремі доріжки навіть для велосипедів.

В містах ми дихаємо вихлопними газами, а в них чисте повітря і поруч автомагістралей.

Ми святкуємо, об’їдаємось і напиваємось, вони — подорожують.

Подай нам, Боже, скарб, ласки багатий –
Твої терпіння й муки розважати,
Моя душа, Ісусе, хай полине
На хрест і на Твої Пречисті Рани.
Нехай на хвилю грішний світ покине,
До Тебе, Христе, на Голгофу лине.

 

Шостого квітня в Навечір’я Благовіщення Пресвятої Богородиці в греко-католицькій церкві святого Миколая-Чудотворця с. Нижній Струтин Рожнятівського деканату відбулась Хресна Дорога, яка зібрала велику кількість парафіян – дітей, молодь, дорослих.

За словами св. Василія Великого, «справжній піст – це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення у собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей – це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту».

Сама по собі людина є дуже немічна, тому, щоб укріпитися в доброму, потрібна щира і постійна молитва – прохання до Всевишнього про ласку витривання, гідного проведення не лише часу посту, а й всього життя.  «У пості перебуває страх Божий, а плоди його – святість, непорочність, довір’я до Бога, небесне царство, життя вічне» (св. Іван Золотоустий).