7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 37 (1042) від 9 жовтня 2014


За зовнішніми причинами поділів Церкви, чи то догматичними, богословськими чи політичними, завжди стоять гордість та егоїзм – причини всіх непорозумінь.

На цьому наголосив Папа Франциск у своєму черговому повчанні, присвяченому Церкві, яке він виголосив у середу, 8 жовтня 2014 р., під час загальної аудієнції на площі Святого Петра.

За словами Святішого Отця, багато хто змирилися з цим поділом, який протягом сторіч ставав причиною численних конфліктів та страждань, а навіть війн. Також і сьогодні взаємини не завжди позначені пошаною і щирістю. На думку Наступника святого Петра, ми повинні дати відповідь на наступне запитання: «Чи також і ми змирилися, а може навіть і збайдужіли до цього поділу? Чи може стійко віримо в те, що можливо і необхідно прямувати до примирення і повного сопричастя?».

В Івано-Франківську 12 жовтня відбудеться Хресна хода та Молебень за мир в Україні

Розпочнеться соборна молитва о 15-й год. в Меморіальному сквері. Тут відбудеться Панахида за душі загиблих Героїв Майдану та внаслідок бойових дій на Донбасі.

2014 рік важкий для України. Іде війна. І саме в цей час відбувається Міжнародна проща за мир і спокій у державі. 4-5 жовтня Погоня зібрала близько 50 тисяч паломників. З кожним роком все більше людей з усіх куточків України повністю віддаються в руки Богородиці. Усього два дні іншого – прочанського – життя для тисяч людей стають початком нового життя.

Проща – це молитовна подорож віруючих до місця, яке в особливий спосіб пов’язане з Богом, освячене Його ласками та благодатями, або пов’язане зі з’явленням Богородиці, діяльністю святих та подвижників Христової віри. Метою прощі є не просто відвідання святих місць, чудотворних ікон, мощей, але прослава Бога, а також прилюдний вияв своєї віри.

Що люди шукають на прощі, чому їдуть десятки, а то й сотні кілометрів у місце, де ніколи не були? На такі запитання відповідають самі прочани.

У Римі розпочався Синод Єпископів Католицької Церкви

 

У другий день роботи III Надзвичайної асамблеї Синоду Єпископів, що проходить цими днями у Ватикані, Глава УГКЦ говорив про основні проблеми та виклики родинного життя та подружжя в Україні.

У спеціальній доповіді на післяобідній сесії перед Синодальними Отцями він наголосив, що особливо в умовах війни сім’я стала «останньою фортецею та захистом людської гідності».

Ще молимось Тобі, милосердний Боже, щоби Ти охоронив український народ наш від кровопролиття та навали чужинців. Просимо: дай силу та мудрість протистояти політичному словоблуддю та поблагослови наш вибір на виборах до Верховної Ради, щоби завдяки нашому рішенню зростала українська держава, основана на твоїй правді та християнській моралі, за молитвами Пресвятої Богородиці та всіх святих української землі, молимось — вислухай нас і помилуй.

У травні нинішнього року батько п’ятьох дітей Петро Шкутяк з Івано-Франківська без зайвого галасу та пафосу пішов добровольцем у батальйон «Айдар». А вже 21 липня неподалік Луганська 34-річний боєць отримав осколкове поранення. А потім були кілька важких операцій, лікарняне ліжко, реабілітація.. Зараз Петро Шкутяк, який досі не розлучається з милицями, абсолютно переконаний – ми, українці, повинні боротися за свою державу, її духовність і християнську мораль  аж до повної перемоги. Адже мусимо захистити свій національний суверенітет і гідність, свої родини та безсмертні душі.

Петро Шкутяк радо погодився поділитись з читачами «Нової Зорі» своїм особистим духовним досвідом, який допоміг і допомагає як йому, так і його побратимам, вижити у пеклі війни на Донбасі.

Похід 17 вересня 1989 року у Львові за легалізацію УГКЦ – історична подія, яка досі викликає подив. Вона готувалася за два роки до того, як відбулася, і лише два місяці по тому дала конкретні наслідки. Що передувало історичному походу за легалізацію УГКЦ

 

З початком «перебудови», запровадженням «гласності», зменшенням цензури та припиненням репресій у республіках СРСР почався національно-визвольний рух. Зміни в політиці та соціумі не могли не зачепити релігійної сфери. 4 серпня 1987 року українська католицька спільнота, яка понад 40 років діяла в підпіллі, адресувала Вселенському Архієрею Папі Івану Павлу ІІ та Генеральному секретарю ЦК КПРС Міхаїлу Горбачову таку заяву:

Після відмінного закінчення гімназії, сповнений наснагою та знаннями класичних предметів, перспективний та глибокодуховний юнак Григорій Хомишин вступає до Львівської духовної семінарії. Добре підготований під оглядом гімназійної освіти і релігійного духа, він, однак, скоро розчарувався, бо семінаристи не надто віддавалися студіям. Чому? Бо не мали проводу: ані в духовному житті, ані в науці. Обов’язком їх було: вислухати вранці Службу Божу, опісля були виклади, а ввечері – спільна молитва. Решту дня і частину ночі питомці переводили хто як хотів, бо майже жодного контролю над ними не було. А вже зовсім обмаль було таких, які серйозно трактували науку богословії. Натомість Григорій Хомишин, будучи дуже серйозним та жадібним до науки, віддається всеціло студіям.

Отець Орест Путько майже місяць був капеланом у військовому шпиталі під Луганськом. Більшість франківців знають його як священика, який вже багато років є душпастирем хворих в обласній клінічній лікарні, що в мікрорайоні Пасічна. Він розповів про свою духовну опіку пораненим в зоні воєнних дій.

— Коли я їхав у батальйон «Айдар», то думав: що означає назва «Айдар»? Це слово нагадувало прізвище дитячого письменника Аркадія Гайдара. А виявилось, що це назва річечки в Луганській області в басейні Сіверського Дінця. Це дуже позитивна річ – люди стали на захист своєї малої Батьківщини. Захищають те, що їм близьке й дороге.

Уявіть собі: на полі розміром, як два футбольних, розмістились десятки наметів з терапевтичним, хірургічним, лор та іншими відділеннями. На цій території (Старобільський район Луганської області) працювало близько ста медичних працівників з Вінниці (лікарів, медсестер, санітарів). Привозили у шпиталь людей з нескладними пораненнями, а з важкими — доправляли в Харківську лікарню.

Як висипалась пшениця золота           

І коси блискали сріблом по полю,       

З’явився Юр Святий на воротах         

І вдарила сурма: “На прю! За волю!” 

(Микола Матіїв-Мельник,

 у 20-ту річницю УСС,

1914-1934).

 

Ці слова написані у 20-ту річницю Січового стрілецтва, а цього року ми вже відзначили сторіччя, як 28 червня 1914 року Січові Стрільці вперше вийшли у Львові в однострої, а 6 серпня постала Українська Бойова Управа, що виступила на арену під назвою Українських Січових Стрільців.

Мешканець Бурштина, 85-річний Роман Олексійович Німий, життєвий шлях якого був тісно пов’язаний із боротьбою за визволення України від окупантів, зараз протестує і крізь сльози промовляє: «До яких пір москалі будуть лити невинну кров мого народу?». Тому Роман Олексійович зробив благородний вчинок — він пожертвував 20 тисяч гривень для потреб української армії.

 

НАС ОБ’ЄДНАЛО МИСТЕЦТВО

З метою духовно-національного виховання дітей, молоді, дорослих, розкриття духовної постаті кардинала Мирослава Любачівського, сприяння та розвиток духовного авторитету Церкви 27-28 вересня церква Серця Ісуса і Серця Марії провела фестиваль-конкурс української духовної сучасної пісні ім.Кардинала Мирослава Любачівського «З піснею — до Бога».

Ми живемо у складний час, коли вся увага прикута до телебачення, з якого нам повідомляють про події, які відбуваються на Сході України. Але у будь-якому випадку життя продовжується, і у житті є гарні моменти. Одним із таких став фестиваль, засновником якого є о. Вітольд Левицький — парох церкви Серця Ісуса і Серця Марії м. Долини, радник Архієпископа і Митрополита Івано-Франківської Митрополії, особа доволі відома і поважна не лише у Долинському районі, а й за межа­ми України.

ПИТАННЯ: Що можна сказати людині, яка думає про самогубство? Моя подруга — в розпачі, у неї не тільки проблеми з роботою і фінансами, але і величезний тиск з боку колег.

ВІДПОВІДЬ: Перше, що необхідно робити в таких ситуаціях, — це довіритися Господу. Сам Бог у нас просить про це, навіть велить. Він сказав устами Давида: «Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався» (Пс. 55,23). Перш за все слід невпинно молитися: Господь вірний Своїм обіцянкам.

Можна молитися на вервиці: за допомогою цієї молитви ми взиваємо до Христа, Який перебуває в нашому житті силою подій Його життя, які ми згадуємо в таїнствах Вервиці. Папа Іван Павло II завжди рекомендував цю молитву, в тому числі і людям, які знаходяться у відчаї, зневірі і депресії.