7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Проповідь отця Зеновія Кисілевського, виголошена на другий день Зелених свят в 30-х роках минулого століття.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри! Вчора ми споминали тихою молитвою нашу померлу рідню. Тих наших близьких, що померли на рідній землі, між своїми людьми. А сьогодні згадаймо тих, що вмирали далеко від рідного дому, далеко від своїх рідних, на чужих полях, а найперше тих, що загинули за свій край і свій рідний народ.

Велика і прекрасна наша українська земля, але густо-густо засіяна вона могилами своїх синів і дочок, тому називають ще її «землею хрестів і могил». Ріка часу стерла з лиця землі могили наших предків, та пам’ять про них повинна жити в наших серцях і передаватися з роду в рід. Пригадалася тут мені стара наша пісня: «Ой горе, горе тій чайці-небозі, що вивела дітей своїх при битій дорозі». Українська земля – це та бита дорога, по якій ходив і нищив все довкола хто хотів і не хотів.

На цю землю, багату та гарну, «молоком і медом текучу», століттями посягали різні дикі орди завойовників зі Сходу і Заходу, а тому доводилося нашому народові боронити її, Богом йому дану, не раз останніми зусиллями. В нашій пам’яті пропливають орди половців, печенігів, монголів – скільки-то вони забрали молодого цвіту нашого. Здається, що стають перед нами довгими рядами сини цієї землі, що жили тому сотні, тисячі літ, які казали: «Загинемо, а не посоромимо землі української» (мертві сраму не імуть). І гинули тисячами, але Батьківщину свою боронили. Коли не стало печенігів і половців, їм на зміну прийшли турки і татари, що про них люди говорили: «Де пішов татарин, там трава не поросте». Це підтверджують і слова одного з їхніх вождів Батия, який казав: «мордувати людей тисячами, копати ями та кидати в них змордованих головою вниз, а ногами вверх, на знак, що тут проходила монголо-татарська орда».

Їм на зміну прийшов інший ворог, і знову в нашій уяві постають перед нами сини України в синіх, зелених, червоних жупанах з шаблями при боці, з оголеними головами – козацькі лави, що тисячами гинули за рідний край, боронячи землю від ворогів. Аж чорніло зелене поле від козацької та ворожої крови, як писав наш Кобзар, що «круг міста Берестечка, аж чотири милі, славні запорожці своїм трупом вкрили».

Віки минали. На місці сильного козацтва виросло нове покоління, якому випало на долю стати до боротьби за волю України і появилися молоді люди в сірих одностроях із синьо-жовтими прапорами – Українські Січові стрільці, а після них – славні воїни Української Галицької Армії. Українська молодь тисячами гинула за свої і чужі інтереси в Карпатах, в Польщі, на Східній Україні, на різних фронтах. Гинули в тузі за своїм рідним краєм і своєю родиною, про що нагадує нам пісня про Карпатську Січ: «Заспівай, трембіто, та по всьому світу...». А ще гинули по страшних тюрмах за вільне слово, за те, що любили свій край і свій народ.

Згадаймо їх всіх сьогодні у молитві. Зі страшних побоїщ, з-за тюремних ґрат, де закатовані найкращі сини і доньки України, дивляться вони на нас своїми померклими очима; і хоч мертві тілом, але живі духом кличуть нас сьогодні до молитви, до праці, до єдності, до згуртування нашого народу. Пом’янімо їх всіх нині.

Нехай їхня кров, пролита ріками, промовить до нас і опам’ятає. Бо ті втрати, та тяжка доля нашого народу лежать на нас важким тягарем. Ми свого часу не могли порозумітися між собою, частіше послуговувалися чужим, ніж рятували своє. Бувало і так, що наші предки, вислуговуючись перед татарами, показували стежки, куди мав пройти ворог, який щодня убивав та забирав у ясир тисячі людей. Інші вислуговувалися перед північним ворогом – москалями, через що постраждало дуже багато нашого люду. Та і в наш час було багато випадків чорної зради, що супроводжувалася ріками сліз.

Нехай кров тих мучеників постійно будить нас, нехай нагадує нам, що всі ми – діти однієї української землі. Всі мусимо стояти один за одного, в усіх нас повинна бути одна мета, в одному ритмі повинні битися наші серця, а в наших жилах повинна пульсувати вільна кров.

Нехай Всемогутній Господь прийме терпіння, сльози і пролиту кров нашим народом. Заради тих хрестів, що їх переніс наш український народ протягом багатьох віків, нехай простить нам провини наші. А сьогодні нехай з уст наших полинуть щирі молитви за тих, що віддали найдорожче – своє життя за кращу долю нашого народу. Вічний їм спокій і вічна їм пам’ять! Амінь.

Подав

Зеновій ЗАВІДОВСЬКИЙ.

Minecraft 2 sims 4 sex 5 GTA 5 online "Assassin's Creed" gta 5 Minecraft