7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 6 (963) від 7 лютого 2013


Навколоцерковні події минулого місяця січня і першого тижня лютого (зокрема, архієрейський собор РПЦ МП в Москві та оголошена на ньому доповідь митрополита УПЦ МП Сабодана з різкою критикою на адресу УГКЦ. (Про це читайте на 1-2-ій стор.), ще раз підтверджують, що Кремль та його сателіти з Банкової та Грушевського в Києві з наростаючим натиском впроваджують доктрину „руского міра” в Україні. І місця для УГКЦ у цій імперській парадигмі немає. Натомість нашій Церкві підсувають „православний сценарій” як мінімум з двома сюжетами: 1) усунення з УГКЦ усіх віровизнавчих та обрядових відмінностей з РПЦ МП з пізнішим повним поглинанням, як було за часів Катерини ІІ – Миколи І – Олександра ІІ – Сталіна; або 2) - (у разі спротиву „упорствующіх уніатов”) - переслідування шляхом дискримінації юридичних прав, нищення шляхом інспірованих ззовні розколів та остаточним відкиненням на маргінес. І схоже на те, що обидва сюжети вже почали реалізовуватися паралельними шляхами.

Глава УПЦ МП звинувачує УГКЦ в підриві міжхристиянського діалогу у зв’язку з визнанням таїнств хрещення, які відбуваються у Київському патріархаті.

Про це сказано в доповіді митрополита Володимира, яка була зачитана на Архієрейському соборі в Москві, пише «ЛігаБізнесІнформ».

«УГКЦ стала єдиною конфесією, яка дала фактичну підтримку українським розкольникам. Тим самим УГКЦ порушила принципи, які вироблені в ході як православно-католицького, так і міжхристиянського діалогу в цілому», - сказано в доповіді.

Глава УПЦ МП нагадав, що в рамках згаданого діалогу сторони зобов’язуються не вступати в офіційні контакти з тими церковними групами, які не мають канонічного визнання.

У обласній організації ВУТ «Просвіта» відбулось вшанування пам’яті Героїв Крут.

 

Пам’ять про минуле — запорука майбутнього, кожний свідомий українець знає це і живе цим. Тож сьогодні варто згадувати про цих юних, можливо ще не повністю свідомих українців, які віддали своє життя за свободу і незалежність України.

Розпочали зустріч з молитви, яка є поживою для кожної душі. Вступне слово після молитви було надано п. Степану Волковецькому, голові ОО ВУТ  «Просвіта», який висловив слова подяки і підтримки у проведенні таких вечорів, що є не дуже частим в наші часи.

«Чувайте, стійте у вірі»

(І Корінтян 16, 13)

 

Віра є конечна до спасіння. Пригадаймо три прикмети, якими має визначатися наша віра.

1. Наша віра має бути загальна. Це значить, що ми повинні вірити в усе те, що об’явив Господь Бог. У нас має бути наставлення розуму й волі вірити в усі об’явлені правди віри. Божественний Спаситель говорить: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28, 19-20). Хто заперечує одну правду віри, той сумнівається у правдомовності непомильного Господа, а це є великою зневагою всемогутнього Бога. Тому грішать ті християни, які вірять, що є один Бог, але не вірять, що Ісус Христос є Богом; вірять, що існує Небо і пекло, але не вірять, що в Пресвятій Євхаристії є Тіло і Кров Христа Богочоловіка під видами хліба і вина; вірять, що Ісус Христос воскрес і відійшов на Небо, але не вірять, що Пречиста Діва Марія є Матір’ю Божою; вірять, що Ісус Христос заснував Церкву, але не вірять у сім Святих Тайн.

Минулої неділі в с. Шевченкове Долинського д-ту відбулося урочисте відкриття та освячення греко-католицької церкви Богоявлення Господнього. Після святкування Водохреща для віруючих відчинились двері Господньої обителі.

На свято зібрались священно­служителі, представники влади,  жителі Шевченкового та прилеглих сіл, працівники ЗМІ, гості.

Червона доріжка та коридор зі штучних квіткових композицій в чергуванні з вишитими рушниками надали урочистості зустрічі Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина. Запашний коровай та теплі вітальні слова краян лунали на адресу почесного гостя. Навіть найменші учасники заходу в костюмах ангеликів вигравали колядки на скрипочках.

Уже кілька років поспіль Євпаторійським козацтвом духовно опікується  військовий капелан, настоятель парафії Покрову Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви в Євпаторії (АР Крим) о. Богдан Костецький.

Днями на запрошення головного обозного козацтва України отамана Євпаторійської міської організації Українського козацтва генерал-отамана Леоніда Федорука капелан  благословив та окропив йорданською свяченою водою головний офіс євпаторійських козаків.

РОЗДІЛ 2

 

2.3. Завершення процесу «возз’єднання» уніатів Правобережної

України з Російською Православною Церквою 1839 р.

 

 (Продовження. Початок у чч. 42-49 за 2012 р., ч. 1-5 за 2013 р.)

 

Якісно новий етап у ставленні російського самодержавства до Греко-Уніатської Церкви розпочався з приходом до влади 1825 р. Миколи І. Він був безпосередньо пов’язаний з його внутрішньою політикою, на яку значний вплив справило повстання декабристів 1825 р., а потім польське повстання 1830-1831 рр. Вони, зокрема, багато в чому визначили ставлення імператора Миколи І до ліберальних ідей, і, зрештою, зміцнили його наміри щодо застосування в політичній царині засобів силового характеру. На переконання цього монарха, гарантією забезпечення в імперії належного порядку було перманентне зміцнення підвалин самодержавства через сувору централізацію управління. Саме тому всі сили та засоби царату, зокрема армія, чиновництво, таємна поліція та духовенство, були активно задіяні в реалізації цього курсу. Відтак політика тотального контролю за всіма сферами суспільно-політичного життя в імперії, а також широкомасштабні заходи з усунення «неблагонадійних елементів» стали фундаментом консервативної внутрішньої політики російського самодержавства в період правління імператора Миколи І.

Богомати й Діво, Твою славу торжествуємо, Твоєї помочі благаємо, Твій чудотворний образ почитаємо. Ти – Мати благодаті, Ти – надія світу, нашими молитвами не нехтуй в наших потребах й бідах усіх визволи.

…Коли Ісус мав віддати свого духа в руки Отця Небесного, сказав з хреста до своєї Матері: «Жінко, це син Твій», розуміючи св. Йоана, а до св. Йоана сказав: «Це мати Твоя». Тими словами Ісус передав усім людям Діву Марію за Матір. Якщо хочемо подобатись Ісусові і Його волю сповняти, мусимо взяти Діву Марію до своєї домівки – нашого серця. Вона повинна завжди проживати з нами, а ми – з Нею.

Не обманюйте себе, бо ви наказуєте Бога; не обманюйте Бога, бо ви наказуєте себе і весь світ. Плекайте Совість у своїй душі, що з’єднує нас з Богом, і дорожіть Його присутністю в своїй душі — цей дух є вашим спасінням. Як ви будете самі собі суддя, тоді і Бог вас не судитиме.