7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 34 (942) від 6 вересня 2012


Вже традиційно, у третю неділю вересня,  відбудеться молодіжна проща Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до чудотворного образу Матері Божої, який виставлений для молитовного вшанування у храмі св. Переображення Господнього Гошівського монастиря оо. Василіян.

Учасники паломництва можуть приєднатися до пішої прощі, яка розпочнеться 16 вересня 0 8.00 від церкви Пресв. Серця Ісуса і Серця Марії м. Долина, церкви св. вмц. Параскевії м. Болехова, інших парафіяльних церков навколишніх сіл.

„Купуючи-продаючи голоси, продають нашу Батьківщину та майбутнє”

 - УГКЦ та багато громадських організацій і взагалі велика частина України закликали Януковича не підписувати закон про мови. Він усе-таки підписав його. Чому, на Вашу думку, пан президент не прислухався до таких закликів?

 

- Гадаю, висновки ми зробимо з перспективи якогось часу. І всі складові цього процесу стануть явними. Зі свого боку я б хотів висловити кілька моментів, які викликають прикрість.

Справді, більшість членів Всеукраїнської ради церков підписали звернення, в якому просили президента не підписувати цей закон, бо, на нашу думку, це нічого доброго не принесе українському суспільству. Що ми сьогодні й бачимо.

Серед лісу і поля, де тихенько шумить вітер, у мальовничому урочищі Вишновець, що між селами Сілець та Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області б’є чудодійне джерело. Це Духова Криниця. Згадка про неї є ще з ХІІІ століття. За легендою, над цим джерелом появився голуб – Святий Дух і тому вона так і називається Духова Криниця. Є багато різних чуд оздоровлень, які Господь робить через неземну силу води з цього місця.

Жителі сусідніх сіл розказують, що пам’ятають, як ще до радянських часів біля джерела стояв хрест, а на свято Івана Христителя була урочиста відправа і освячення води. Коли прийшла комуністична влада, то зрізали хрест, засипали криницю і заборонили людям відвідувати її, але люди завжди приходили, відкопували джерело, чистили, ставили новий хрест. Так було не один раз.

 7 вересня 1984 року, на дев’ятдесят другому році життя, у Римі помер Патріарх Йосип Сліпий. Проводжаючи його у вічність, Папа Іван Павло ІІ сказав: «Він належав до найвидатніших мужів ХХ століття».

Тлінні останки Йосипа Сліпого за його заповітом перевезено до Львова й перепоховано у крипті церкви святого Юра.

Народився Йосип Сліпий (Коберницький) 17 лютого 1892 року в заможній християнській родині Івана Коберницького (Сліпого) та Анастасії Дичковської в селі Заздрість Теребовельського повіту, тепер Тернопільської області. У спогадах, записаних його довголітнім помічником – владикою Іваном Хомою, митрополит зазначає: «Моє родинне село називається Заздрістю, кажуть тому, що всі навколишні села заздрили його багатству і говорили, що воно справді є оселею. Заздрість лежить на високій подільській рівнині між Серетом і Стрипою, близько містечка Струсів, Теребовельського повіту. З села дуже добре видно Теребовлянські та Струсівські гори, покриті лісами». Справжнє прізвище Йосипа – Коберницький–Дичковський, Сліпий – взяте ним сільське прізвисько діда, яке згодом перейшло на сина, а відтак й прожилося частиною вже офіційного прізвища внука – Йосипа Сліпого.

вважає священик з Ковеля ієромонах Леонід Григоренко ЧНІ

З нагоди празника Зіслання Святого Духа на початку червня цього року у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Бучача і у церкві Святої Трійці с. Пишківці, де парохом є о. Володимир Гнилиця, отець Леонід побував з триденними реколекціями та дав розлоге інтерв’ю для „Нової Зорі”, оскільки тема впливу різного роду духів, магії, окультизму на життя людини викликає зацікавлення та чималий інтерес християн у сучасному світі.

На десяту річницю появи Пресвятої Родини під Джубликом з’їхалася велика кількість прочан з різних куточків нашої України та інших країн.

Першими паломниками була молодь із Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Закарпатської областей (близько 500 молодих осіб), які протягом 23-26 серпня молитвами та піснями прославляли Матінку Божу, Яка чекає на них повсякчасно. Чекає, щоб вони прийшли, відкрили свої серця, довірилися Їй так, як Вона довірилася Божій волі.

Щоденно о восьмій годині молоді люди брали участь у Божественній Літургії, приступали до Святої Сповіді і Причастя.

Прикарпаття зустрічало VII Міжнародну прощу мігрантів

Завершилася VII Міжнародна десятиденна піша проща мігрантів, їх родин та всіх охочих із Самбора до Зарваниці, яку зорганізував Пасторально-місійний відділ УГКЦ у спів­праці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ та спільнотами Івано-Франківська, Дрогобича, Самбора, Львова та ін. У духовному поході взяли участь 350 прочан з восьми областей України та представники заробітчанських спільнот з 15 країн близького і далекого зарубіжжя. За кількістю учасників прощі Івано-Франківщина поступилася тільки Львівщині. Першиною цьогорічного прочанського 280-кілометрового маршруту було не лишень те, що з десяти днів його перебігу половина шляху пролягала теренами Прикарпаття, а й те, що вперше за сім років проща «Самбір—Зарваниця» завітала до Івано-Франківська.

Зі Скель Довбуша — до хвиль Дністра

 

Цьогорічні прикарпатські прочанські дороги стелилися теренами Болехівської та Івано-Франківської міських рад, Долинського, Рожнятівського, Богородчанського, Тисменицького і Тлумацького районів — через Бубнище, Тисів, Болехів, Гериню, Гошів, Княжолуку, Долину, Оболоню, Верхній Струтин, Нижній Струтин, Рожнятів, Рівню, Топільське, Вербівку, Красне, Росільну, Хмелівку, Глибоке, Саджаву, Старі Богородчани, Скобичівку, Лисець, Драгомирчани, Крихівці, Івано-Франківськ, Тисменицю, Клубівці, Остриню, Олешів, Нижнів, Діброву. Більшість із громад таку велелюдну прощу зустрічали вперше, а деякі — загалом вперше бачили паломницьку ходу на своїх теренах. Попри те, що перебіг прощі Івано-Франківщиною, як на мене, був найбільш яскравим, він також показав, з якою відповідальністю, щирістю й любов’ю зустрічали паломників ті міські чи сільські громади, які дбали про нічліг та харчування прочан. Так, ми пам’ятатимемо хіба дещицю імен тих людей, які нам служили в часі підготовки і провадження прощі, але ніколи не забудемо їхню працю.

Від 9 до 15 вересня в місті Вінніпег  (Канада) проходитиме Синод Єпископів УГКЦ. Подія такого рівня відбуватиметься в Канаді вперше і пов’язана зі святкуванням 100-річчя прибуття до цієї країни першого греко-католицького єпископа – блаженного Микити Будки.

На Синод запрошені всі 50 єпископів УГКЦ, які здійснюють своє служіння в Канаді, Україні, США, Польщі, Німеччині та країнах Скандинавії, Франції, країнах Бенілюксу, Великобританії, Італії, Іспанії, Португалії, Бразилії, Аргентині, Австралії.

(Закінчення. Початок у числі 33)

«Як завжди, ідемо до автозаправки, бачимо нічний ресторан. Одна жінка, п. Нода, пояснила нам, що потрібно питати «Zagreb», бо багато авт їде у тому напрямку, а потім навздогін гукнула до нас: „Чи не голодні?”. Ми дружньо відповіли, що хочемо їсти. І невдовзі перед нами на столику лежала смачна вечеря», — читаємо у щоденнику.

Подякувавши Богу і п. Ноді, паломники дійшли до автобану, але змушені були вертатися назад, бо інакшого виходу не було. На годиннику уже близько сьомої ранку. Недалеко від дороги вони побачили велике розп’яття Господа нашого Ісуса Христа на величезному бетонному стовпі, відслужили біля нього молебень. Навкруги тиша, ранок четвертого дня подорожі. «Що Бог готує нам на цей день грядущий?», – зринало у думках.

18 серпня 2012 р. з благословення Преосвященного Владики Стрийської єпархії Тараса Сеньківа відбулася Хресна Дорога - одинадцяте сходження на гору Говерла. Молитовну міжконфесійну акцію було поєднано зі святом 21-ї річниці Дня Незалежності України за єдність Христової Церкви і народу під гаслом «Мова — теж Батьківщина».

В акції взяла участь молодь Івано-Франківська з різних молодіжних спільнот – «Як Марія», УМХ с. Загвіздя, УМХ с. Боднарів, громадсько-християнський рух «Клич».

Щиро дякую за вислухані молитви та зіслані ласки Господу Богу, св. Ап. Юді-Тадею, отцю Шарбелю, Миколаю-чудотворцю, всім Святим. У всіх моментах мого життя ці святі покровителі поруч, я відчуваю їхню присутність у найважчі хвилини. Прошу допомоги в складних обставинах, розповідаю про свій біль і розпач, благаю, щоб вислухали мої прохання і допомогли вийти зі скрути, що сковує душу.

У переддень празника Успіння Пресвятої Богородиці до священного місця – Унівського монастиря — вливались численні потоки прочан.

Близько 10 тисяч їх прибуло не тільки з України, а й із Словаччини, Білорусії, Франції. Найчисленнішою була делегація з Львівщини.

З благословення декана о. митр. Дмитра Бігуна з м. Рогатина вирушила піша проща (сімнадцять осіб), незважаючи на несприятливу погоду і власну втому, вони прибули до лаври. Щирою молитвою долали шлях, спішили ми до Небесної Матері, прохаючи Її Божих ласк.

Коли на волю проситься сльоза,

Зника останній промінець надії,

Коли душа від болю зарида,

Ти притулись до

серденька Марії.

 

Горе приходить зненацька. В нашу сім’ю воно підкралося в середи­ні грудня. В мого чоловіка обірвався тромб на нозі. Йому терміново зробили операцію в обласній лікарні. Проводив її професор. Чоловік мій був на межі життя і смерті. Професор мене попередив, що в чоловіка дуже хворе серце і воно може зупинитися у будь-яку мить. Чоловік міг залишитися без ноги, бо йшла мова про ампутацію.

Для більшості людських істот дві складові їхньої особистої ідентичності святі й непорушні: мова (переважно вузько пов’язана з національною ідентичністю) та віра. Дуже мало людей, які гостро не реагуватимуть, якщо щось загрожуватиме цим двом складовим. Практично в усіх європейських народів конфесійна та національна приналежності вузько переплетені – і це не випадковість. Це – наслідок столітньої історії, часто історії кривавої. І Україна не є в цьому винятком.

 

Минулий тиждень завершився сумною річницею – 1 вересня 1939 року розпочалася ІІ Світова війна. Ця війна донині залишила глибокі шрами на тілі європейських народів, європейської культури, європейської цивілізації як такої. І новітні війни на європейському континенті – а саме етно-конфесійні балканські війни 90-х років ХХ століття — були прямими наслідками протиріч, закладених ІІ Світовою війною. І лише той, кого дійсно не діткнув жах реальної війни, з її моторошними щоденними повідомленнями про смерті, вбивства, мародерства, знущання, концентраційні табори, може овіювати війну ореолом романтизму.

Першого вересня Митрополит Івано-Франківський Преосвященний Кир Володимир Війтишин відвідав декілька вищих навчальних закладів міста. Зокрема, він побував на урочистих лінійках в Католицькій школі св. Василія Великого, в Прикарпатському Національному Університеті, де урочистості розпочалися Святою Літургією в церкві Різдва Пресвятої Богородиці по вул. Чорновола, відвідав студентів Прикарпатського юридичного інституту. А ще Митрополит очолив в Архікатедральному Соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська Молебень до Богородиці з нагоди Дня знань та початку навчального року у співслужінні священиків Молодіжної комісії Архієпархії. У часі проповіді Владика Володимир привітав усіх учнів шкіл міста і вчителів, які взяли участь у духовному заході, зі святом та побажав Божого благословення на новий навчальний рік.