7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 27 (1079) від 6 серпня 2015


Недільного ранку випускники Міжгірського НВК прийшли до храму Божого, щоб схилити голови перед Господом з подякою та отримати Боже благословення на подальший життєвий шлях.

Здається, ще зовсім недавно їхні безневинні сердечка трепетно стукали в грудях, коли вперше з рук настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Міжгір’я Солотвинського деканату о. Володимира Бабака приймали Тіло і Кров Ісуса Христа і присягали на вірність Христовій церкві. Мабуть, найбільше зворушувало те, що всіх дітей о. Володимир знав з молодшого шкільного віку, був свідком їхніх злетів і падінь.

Кожний Єпископ мусить зайняти рішуче становище як Єпископ. Ніякий терор, ніяка думка з боку світських чинників не сміє його звести і зрушити з того становища. Своєю рішучістю він не тільки приверне авторитет Церкві, але осягне також свій, йому належний авторитет.

Ісус Христос був переслідуваний, тероризований, зневажуваний, мучений і на ганебну хресну смерть засуджений, однак не відступив від Свого завдання і післанництва, Отцем небесним Йому визначеного. І якраз через те осягнув найвищий авторитет і достоїнство на землі і на небі, і в преісподних. Христос смирив себе, послушний був і з послуху прийняв хресну смерть і за те був вивищений і прославлений, та отримав ім’я понад всяке ім’я, щоби його імені поклонялося всяке коліно на небі, на землі і під землею (Филип. IІ, 8-10).

Єпископ, котрий у своїй апостольській діяльності йде простою дорогою, який займе непохитне становище як Єпископ і як Христовий післанець, може бути понижений, зневажений, переслідуваний, а навіть убитий, але якраз тоді він збереже і осягне свою гідність. Вороги можуть його ненавидіти, але не можуть відмовити йому у  повазі до його гідности.

У неділю, 26 липня 2015 року, з нагоди 150-го ювілею Митрополита Андрея Шептицького в приміщенні Будинку культури м. Болехова відбувся вечір пам’яті славного сина України під назвою «Андрей Шептицький — апостол віри, єдності та любові».

Розпочав свято о. Дмитро Павлик, декан Болехівський, молитвою та словами про вагому діяльність Українського Мойсея для його сучасників та для нас, його нащадків. Хор з парафії св. Апостолів Петра і Павла з піснею «Боже великий, єдиний» возніс молитву до Бога за поміч у ці буремні, важкі дні для нашого народу. З уст молодих декламаторів звучали вірші та проза про життєдіяльність Слуги Божого Андрея....

У церкві св. Архістратига Михаїла в Калуші розпочалися роботи з реставрації інтер’єру храму.

Як повідомив декан Калуський мітрат о. Михаїл Бігун, реставрація розпочалася завдяки виділеним із міського бюджету коштам у сумі 100 тис. грн.

– За це парафіяни щиро вдячні народному депутату України Ігорю Насалику, першому заступнику міського голови Ігорю Матвійчуку, заступнику міського голови Галині Романко, депутатам міської ради, – говорить о. Михаїл Бігун. – Та це тільки початок. Часткових пожертвувань прихожан не вистачить для такої громіздкої роботи. Тому ми звертаємося до всіх, хто має можливість і бажання, надати посильну фінансову допомогу на реставрацію калуської святині зсередини.

БЛАЖЕННІШИЙ

СВЯТОСЛАВ ВІДВІДАВ ФЕСТИВАЛЬ ЛЕМКІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІСТОРІЇ

 

«Преосвященні Владики, благословіть добре лемківську ватру розпочати…» - такими словами на в’їзді до Тернопільської області лемківська молодь зустрічала Блаженнішого Святослава - Главу УГКЦ та високопреосвященних владик Володимира Війтишина - митрополита Івано-Франківського, Василія Семенюка - митрополита Тернопільсько-Зборівського, Дмитра Григорака - єпарха Бучацького та Йосафата Мощича – єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії. Високодостойних гостей зустрічали також голова ОДА Степан Барна та керівники РДА і силового блоку.

Хіба для того, щоб проявляти милосердя потрібні кошти  чи взагалі якісь затрати? Хіба не можна просто так віддати ближньому часточку своєї душі, поділитися любов’ю та шаною?

Моя перша співрозмовниця Галина – соціальний працівник. Це за кордоном українки доглядають немічних за шалені кошти, а в Україні за таку ж роботу, або навіть й гіршу, отримують копійки.

Якось так сталося в житті Галини, що кращої роботи після декретної відпустки не змогла знайти. Колись працювала за фахом, адже закінчила університет, здобула вищу освіту. Проте підприємство, де працювала до народження дітей, закрили, а іншої роботи за фахом не знайшлося. Та робота не ділиться на кращу чи гіршу, бо треба заробляти на хліб. Коли запропонували роботу соціального працівника, спершу вагалася, а потім погодилася, адже підростали діти, а з ними - потреби та клопоти. Жодного разу Галина не пошкодувала, що погодилась на цю роботу. Чого варте оте «Доброї долі тобі, дитинко», почуте від старенької бабусі,– запевняє Галина.

у Вікторовім З 23 по 26 липня 2015 р. у храмі Святої Покрови відбулися духовні реколекції біля мощей св. Миколая Чудотворця.

Громада УГКЦ – діти, дорослі, немічні, струджені, яких відвідували отці вдома, висловлюють щиру вдячність реколектантам о. Ярославу Тимішаку та о. Олесю Будзяку, а також семінаристам братам Петру та Маркіяну за духовні науки. Чотири дні пролетіли дуже швидко, як велике свято душі, як велика подія.

Не кожен, хто каже до Мене: «Господи! Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця, що на Небі. (Мт. 7, 21).

 

29 липня минуло 150 років з дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Спілка Християнського Відродження з метою якнайшвидшого ознайомлення з його життям і діяльністю, починаючи з 13 липня по 13 листопада, присвячує цій ювілейній даті 5 духовних майданів в Івано-Франківську.

Так, 13 липня екуменічний духовний майдан відбувся в Архікатедральному Соборі св. Воскресіння. Після вечірньої Св. Літургії отці Орест Путько (УГКЦ) та Михайло Кудла (УАПЦ)  відправили Молебень до Пресвятої Богородиці за єдність церков, мир та спокій в Україні. Про життя і особу Митрополита з присутніми поділилась  Галина Литвин, очільниця добродійного фонду «Апостол». Затамувавши подих, слухачі вслухались в кожне слово, цікаво було почути про дитячі роки Романа, а згодом – про посвяченого Богові Андрея.

до Святої Землі (Ізраїль, Палестина)

09-16 вересня (вісім днів)

8 днів перебування на Святій Землі з прощею у супроводі священика до місць, де народився, виріс, провідував Євангеліє, зазнав мучеництва і воскрес Господь наш Ісус Христос.

Пожертва – від 680 доларів (готель 3*) до 750 доларів (готель 4*).

До Львівського псевдособору 1946 р. у Чернівецькій області налічувалось 20 греко-католицьких церков. З них 6 – у містах, 8 – у селах і 6 – на хуторах. Після 1946 р., а саме 1947 р. 11 святинь передано під управу Російської православної церкви.

Влада констатувала, що станом на 1958 р. на територіях області п’ять священиків УГКЦ перейшли на православ’я: І.Г. Баран, І.С. Двояк, Д.Г. Кость, М.Г. Мартин, М.В. Скаб. Два священики Малимука [?], Олексіїв [?] залишились при попередній вірі і опинились за штатом.

Базовим храмом УГКЦ у Чернівецькій області вважалася церква Успіння Пресвятої Богородиці по вул. Руській у Чернівцях (див. світлину), яка упродовж століття стояла на передових позиціях національно-християнського відродження краю. Після Львівського собору парафіяни УГКЦ поділилися на дві частини. Перша на чолі з активістами «Церковної ради» Левковичем, Скрентовичем і Дубом залишилася при церкві, сподіваючись під прикриттям православ’я зберегти її первинну сутність. Про настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Чернівцях Д.Костя інформували, що «він всі обряди виконує у греко-католицькому дусі, хоч церква перейшла на православ’я. У своїх проповідях закликає зберігати віру та шлях істинний». Інші, хто розумівся на політиці СРСР, перейшли до римо-католицької церкви. При Успенській церкві залишалась ділянка землі і саду площею 3349 квадратних метрів, яку в 1952 р. влада конфіскувала. Після Великодня у 1961 р. Церкву зачинили. Старші чернівчани розповідають, що віруючі греко-католики востаннє здійснили навколо неї хресний хід і власті передали святиню під склад «Бази культторгу».

Мишко Адамчак, музикант гурту «Кораллі», сопілкар із позивним «Лемко» – доброволець у складі медичного батальйону «Госпітальєри». Він вивозить поранених з передової. Часто співає їм, аби відволікти від болю. Сопілку «Лемко» завжди возить з собою — і на фронті, і в мирному житті...

Коли Мишко приїхав у рідний Івано-Франківськ, то радо погодився дати інтерв’ю... Було помітно, що за останній час він багато недосипав.

«Моє коріння з села Тилява (Tylawa) Кроснянського повіту, це на півдні Польщі, за 4 км. від польсько-словацького кордону. Там народилися і жили мої дідусі та бабусі до того часу, як були переселені під час операції «Вісла». Мені вдалось декілька разів там побувати - дуже мальовнича місцевість. І дотепер там навіть збереглась стара прадідова хата», - починає свою розповідь Мишко. – Бабуся, Марія Бордак, часто розповідала про Лемківщину, про те, як їх виселяли.

В Івано-Франківській Архієпархії створено рух «За тверезість життя». Це — консультаційно-просвітницький центр, працівники якого організовують місії тверезості. Про роботу центру розповідає читачам «Нової Зорі» о. Ярослав Рохман.


Просвітницька місія


—  Україна у 2012-2013 році посіла перше місце у світі з дитячого алкоголізму. Кожен четвертий шестикласник країни регулярно вживає алкоголь. А чим старші діти, тим більше собі дозволяють випивати. Тому насущною проблемою є говорити про шкідливість алкоголізму, — каже о. Ярослав.

Наша робота полягає в трьох аспектах. Ми (священики та психолог) відвідуємо різні храми нашої Архієпархії, де розповідаємо вірним про шкоду алкоголю, про чистоту тверезості, спільно молимось Службу Божу або Хресну Дорогу за узалежнених, Молебень або Акафіст, започатковуємо «Золоту книгу тверезості».

Понад п’ять років телестудія «Апостол» працює на теренах Івано-Франківської Митрополії, творячи програми «Знаки часу», «Жива віра», «Днесь», численні сюжети, фільми про живі парафії, знакові особистості. Саме програма «Знаки часу», яка вже вийшла більш, ніж сотий раз, дала початок діяльності телестудії «Апостол».

Автор ідеї та натхненник програми, духівник місії «Апостол» о. Роман Терлецький пригадує, з чого усе почалось.

 

- Отче Романе, повернімось у 2010 рік. З чого усе починалось? Як виникла ідея і сама назва програми «Знаки часу»?

від дня народження святого Йоана Боско«Салезіянин – це вихователь, який серед різноманіття стосунків і занять повинен завжди чинити відлуння первісного звіщення, доброї новини, якої прямо чи опосередковано ніколи не повинно забракнути: Ісус Христос тебе любить і віддав Своє життя за те, щоб тебе спасти, а тепер щодня перебуває поруч з тобою, аби тебе просвічувати, зміцнювати і визволити», – написав Папа Франциск у посланні з нагоди двохсотріччя від дня народження святого Йоана Боско, засновника Салезіянської чернечої родини, яке виповниться 16 серпня.

В листі на ім’я о. Анхеля Артіме, Головного Настоятеля Салезіянського Згромадження святого отця Боско, Глава Католицької Церкви пише, що у Церкві досі живе пам’ять про о. Боско, як про святого вихователя і пастиря молоді, який «відкрив шлях молодіжної святості» та запропонував виховний метод, «який одночасно є духовністю».

Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, проведеними фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова, Церква вперше за історію Незалежності України опустилася  на другу сходинку суспільної довіри серед громадських і владних інституцій, поступившись лідерськими позиціями волонтерським організаціям.

Здавалося б, факт незначний, але він змушує до призадуми: чому? Однозначно і вичерпно відповісти на це запитання непросто, проте, проаналізувавши теперішню надскладну ситуацію в Україні, можна простежити, що громадяни бажають бачити у словах, а головне – в діях представників релігійних організацій більш чіткі й однозначні відповіді на пекучі проблеми в державі: причини і тактику жахливої війни на Донбасі, тотальну корупцію, зокрема – в силових органах, відсутність обіцяних на Майдані реформ та катастрофічну господарську кризу, спричинену об’єктивним не лише економічним станом. Але перш усього українці хочуть бачити в Церкві беззаперечний моральний авторитет.