7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 21 (1026) від 5 червня 2014


На тлі відвертої агресії Росії на Сході України, яку шляхом жорстокого терору здійснює чечено-осетинське та кубансько-донське «православноє воінство» при підтримці місцевих, засліплених масованою антиукраїнською пропагандою т. зв. «сепаратистів», Московська патріярхія відкрито оголосила другий фронт – проти УГКЦ.

 

Про генезу становлення, розвиток і виняткову роль цієї конфесії у формуванні Російської імперії досі написано і сказано дуже багато. Наголосимо лиш на одному: незалежно від того, яку політичну ідеологію сповідує Кремль - монархічне самодержавіє, комуно-більшовизм чи путінський неоімперіалізм – московське православіє завжди виступає його незмінним рупором.

Був празник П’ятидесятниці і до Єрусалиму зійшлися побожні прочани-іудеї з усіх кінців Римської імперії. Раптом серед них поширилася чутка, що учні Ісуса Назарянина, недавно страченого за наказом прокуратора і внаслідок підступів первосвящеників, проповідують про Його воскресіння з мертвих та про те, що Він є справжній Месія.

Для Єрусалимських священиків та старійшин поява апостолів, їх проповідь і безстрашність перед загрозами були незрозумілі. Адже, здається, так недавно ці учні покинули свого Учителя і порозбігалися, коли Його повели зв’язаним до первосвящеників. Звідкіль у Петра, що малодушно зрікався Ісуса, тепер з’явилася така твердість та сміливість? Хто міг вкласти в уста простих галілейських селян слова надзвичайної переконливості? Правда, тіло Ісуса Назарянина зникло з гробу, а воїни, які стерегли запечатану печеру, розповідали про надзвичайні явища, що супроводжували цю подію. Але їм дали грошей досить, щоб вони мовчали, а учні Христа не давали про себе знати протягом кількох тижнів. Вони вірили у воскресіння Учителя, але не наважувалися говорити про це відкрито. Вони переховуються і, зібравшись, зачиняють двері, боячись ворогів.

Прикарпатці попрощалися із загиблими під Слов’янськом бійцями спецпідрозділу «Беркут». Згідно з рішенням міськвиконкому, загиблих поховали в Меморіальному сквері, поряд з могилою героя Небесної сотні Романа Гурика.

 

«Вони не зрадили своєї присяги: у боротьбі віддали своє життя за Батьківщину, Україну...» – наголосив Митрополит Володимир під час похорону загиблих під Слов’янськом, проводячи тіла покійних від архікатедрального cобору Воскресіння Христового УГКЦ до Меморіального скверу в Івано-Франківську.

Був приємно вражений побаченим: переді мною на широкому столі красувалась церква. Так, ви маєте рацію, не справжня, а лише її макет. Але був він настільки досконало виготовлений, що хотілося відкрити двері, зайти всередину і подивитися на все її багатство.

 

Автор отого маленького мистецького шедевру – Любомир Чорномаз, вахтер Долинської центральної районної бібліотеки. Дивлячись на високі хрести, золотисті куполи, сонцепромінні вікна, в яких вмонтовані невеличкі іконки, я не міг не дивуватися. Аби витворити таке чудо, треба мати не просто руки, а руки золоті.

«З болем серця молюся за жертви протистоянь, які не припиняються в деяких регіонах України…

 

— Знову звертаюся із палким закликом до всіх втягнутих у конфлікт сторін, щоб були подолані непорозуміння та щоб терпеливо шукали діалогу та примирення. Нехай Марія, Цариця Миру, допоможе всім нам Своїм материнським заступництвом. Маріє, Царице Миру, молися за нас!», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись опівдні, 1 червня 2014 р., з паломниками, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, щоб помолитися недільну молитву до Пресвятої Богородиці.


  • Сергій Косяк - пастор однієї з протестантських церков Донецька потрапив у полон до терористів організації «ДНР». Його жорстоко побили, а потім відпустили.
  •  25 травня силами АТО затримано 13 осіб, які вчиняли погроми на виборчих дільницях. Серед них - керівник групи В.Марецький, який є активістом так званого донського козацтва, настоятелем одного з місцевих храмів Московського патріархату.

ПИТАННЯ: Кожного разу, коли я йду на сповідь, то сумніваюся, чи правильно каюсь у своїх гріхах. Не могли б ви дати точну схему, що і як говорити, як називати свої гріхи, наскільки заглиблюватися в подробиці?

 

ВІДПОВІДЬ: Існує дуже багато схем іспиту совісті, який ми робимо, готуючись до сповіді. Нагадаємо, що сповідання тяжких (смертних) гріхів є обов’язковим, сповідання ж повсякденних (буденних) гріхів факультативно, але бажано. Немає якоїсь єдиної схеми.

З 1 по 10 серпня відбудеться ІХ Міжнародна десятиденна піша проща родин мігрантів та всіх охочих «Самбір – Зарваниця».

Традиційно щороку проща проходить під опікою Пасторально-міграційного відділу УГКЦ на чолі з єпископом-помічником Київської архієпархії УГКЦ владикою Йосифом Міляном, зокрема Референтури у справах мігрантів та імігрантів УГКЦ, та у співпраці з БФ «Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ» під керівництвом директора благодійного фонду і незмінного духовного провідника прощі о. Ігоря Козанкевича. Після нещодавньої скайп-наради організаторів, духовних опікунів і координаторів-волонтерів паломництва стало відомо, що цьогорічний духовний похід протяжністю до 260 км відбуватиметься під гаслом «В єдності — сила народу» і проляже парохіями Самбірсько-Дрогобицької та Стрийської єпархій, а також Івано-Франківської та Тернопільсько-Зборівської архієпархій УГКЦ. Зокрема на Прикарпатті понад три сотні паломників з різних регіонів нашої держави та країн близького і далекого зарубіжжя упродовж п’яти (з десяти) прочанських днів молитимуться Богові за єдність України селами і містами Долинського, Калуського, Галицького і Рогатинського районів - разом з парохіянами Великої Тур’ї, Кадобни, Кропивника, Мостищ, Копанок, Довпотова, Войнилова, Середнього, Дорогова, Сівки Войнилівської, Старого Мартинова, Мартинова, Дем’янова, Бурштина, Насташина, Конюшок, Бабухова, Лучинців, Діброви, Сарників, Світанка, Шумлян, Лозів, Слобідки та ін.

Український народ віддавна шанує церковні зображення. Київська Русь зуміла прийняти від Візантії та передати у майбутні покоління це безцінне вміння, яке завжди було під Божим проводом — святу ікону Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, ікону Пресвятої Богородиці та ікони інших святих божих угодників.

 

Без сумніву, греко-візантійське християнство стало колискою ікономалярства, а сам візантійський стиль — класикою в сакральному мистецтві. Про любов древніх українців до східно-візантійської літургії та обряду свідчать українські стародруки: «Повість врем’яних літ» та «Патерик Києво-Печерський».

(Продовження, поч. в чч. 19-20)

 

Продовжуємо серію публікацій у формі запитань і відповідей відомого українського вченого-астронома Івана Климишина, який переконливо доказує, що перехід українських Церков, в т. ч. – й УГКЦ з юліянського календаря на григоріянський можна і треба провести швидко й безболісно, без жодної загрози для віри і обряду.

 

– Як саме проблема дати Пасхи привела до необхідності реформи юліанського календаря?

Таку назву має відеофільм, присвячений життю і пастирській праці ісповідника віри св. п. о.митрата Петра-Йосафата Герилюка-Купчинського, презентація якого відбулась 29 травня в Тисмениці.

Ініціатором та автором проекту цієї більш як півгодинної стрічки став директор телерадіоорганізації «Тисмениця» Володимир Струк. Власне в офісі згаданої відеомайстерні і відбулося представлення фільму, у сюжеті якого – кільканадцять інтерв’ю зі священиками, лікарями, науковцями, учителями, журналістами, життєва доля яких перетиналася з о. Петром-Йосафатом - високоосвіченим душпастирем, лікарем, церковним істориком, світочем і страждальцем нескореної УГКЦеркви.