7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 14 (971) від 4 квітня 2013


Радуйся, благодатна, Господь з тобою!

 

Шостого місяця посланий був Архистратиг Гавриїл до тебе, Діво Чиста, щоб сповістити тобі слово спасіння. Воднораз же й привітати тебе: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Ти породиш споконвічного Отцевого Сина. Він спасе людей своїх від їхніх гріхів.

«Вийдіть із зони комфорту»

„Будьте пастирями, «просякнутими запахом» своїх овець, а не маклерами й менеджерами в Церкві”, — цей дивний заклик Папа Франциск висловив у Страсний Четвер, до священиків під час Служби Божої та Чину освячення мира й благословення єлею, які він здійснив у базиліці св. Петра разом з кардиналами, єпископами і близько 1600 священиками, присутніми в Римі. Звершуючи свою першу Літургію Страсного Четверга з катедри Єпископа Риму, Папа Франциск закликав священиків «вийти» з того, що їм звичне й близьке, тобто з комфортного існування, і йти на «околиці» життя, де люди страждають і де вони найбільш беззахисні перед тими, хто бажає відібрати їхню віру. Пропонуємо увазі наших читачів думки з цієї богонатхненної проповіді Святішого Отця.

 

Священик здійснює Літургію, взявши на плечі довірений йому народ й носячи його імена, вписані в своєму серці. Коли ми одягаємо наші священні ризи, було б непогано відчувати на своїх плечах тягар нашого вірного народу, а в серці – його лик, лики наших святих і мучеників, яких так багато в наш час!

Вісім років тому повернувся у Дім Отця блаженний Іван Павло II. Папа Войтила завжди цінував і поважав Хорхе Маріо Берґольйо (нинішній папа Франциск), якого 1992 року призначив єпископом, а 2001-го поставив кардиналом. Пропонуємо уривки з двох проповідей про Івана Павла II, які виголосив тодішній кардинал Буенос-Айреса.

 

Іван Павло II не боявся, «тому що прожив своє життя, споглядаючи Воскреслого Господа», – сказав кардинал Берґольйо першого травня 2011 року в катедральному соборі Буенос-Айреса. У Римі це був день беатифікації Кароля Войтили, але також в Аргентині, і не тільки, в Церкві був день тріумфу. Іван Павло II, – наголосив майбутній Папа Франциск, – не боявся, і саме це «трощило диктатури». «Сміливість і рішучість, які дає нам Воскресіння Христа, – заявив він, – впевненість у тому, що ми прощені милістю» Господа, «позбавляють нас страху». Нехай і сьогодні звучать в нашому серці слова Ісуса і блаженного Івана Павла ІІ: «Не бійтеся!», – сказав кардинал Берґольйо.

26 - 31 березня Блаженніший Святослав провів канонічну візитацію Луцького екзархату. Глава УГКЦ побував у Луцьку, Рівному, Здолбунові, Дубні, Нововолинську, Володимирі-Волинському та в Ковелі.

У кожному місті були молитви і богослужіння, адже, як зазначив у коментарі Предстоятель УГКЦ, він візитує екзархат як паломник.

У перший день візиту Глава УГКЦ відвідав музей волинської ікони, де зберігається понад 3000 експонатів, молився перед Холмською чудотворною іконою Матері Божої з другої половини XI століття, яка є свідком зародження і становлення християнської віри на українській землі.

Перебуваючи у Рівному та Здолбунові, Предстоятель  Церкви з вірними молився Акафіст до страстей Христових. У зверненні до громади Глава Церкви наголосив на важливості зростання у вірі апостолів та великого князя Володимира, насліддя від яких ми отримали.

Велику Божу ласку отримали вірні с. Березівка, коли принесли у свій храм Різдва Пресвятої Богородиці копію Чудотворної ікони Санта-Марія-Маджоре та Фразької Чудотворної ікони.

Божа Матір Березівська огорнула своїх вірних ще й віночком духовних наук. Це були реколекції на парафії, які відбувались з 22 та 24 березня. Реколектантом був о. Орест Козак – іконописець та глибокий знавець духовності. Його науки й розважання про ікону та історію ікони глибоко западали в серця вірних. Ми, люди, завжди спраглі духовного слова, але так хочемо діткнутися Бога, що й можемо зробити це в іконі, коли Бог стає близько біля свого створіння.

РОЗДІЛ 2

 

2.4. Технологія інкорпорації уніатської Холмської єпархії до складу Російської Православної Церкви 1875 р. та її наслідки

 

 (Продовження. Початок у чч. 42-49 за 2012 р., ч. 1-13 за 2013 р.)

 

Головними виконавцями «обрусительных мер» у краї або, як їх характеризували російські церковні історики XIX ст., «деятелями воссоединения», були генеральний директор комісії внутрішніх і духовних справ у Царстві Польському князь В. Черкаський і статс-секретар у справах Польщі М. Мілютін. Саме від них вийшла ідея й апробований практикою «возз’єднання» уніатів 1839 р. «план возз’єднання холмських уніатів». За змістом заходів він багато чим копіював план Й. Семашка, але мав здійснюватися більш динамічно. Насамперед планувалося нейтралізувати діяльність ордену Василіян – Чину святого Василія Великого. Василіан звинувачували в «антиросійськості, латинізації та полонізації» місцевого населення. Саме тому в Греко-Уніатській Церкві було підняте значення білого уніатського духовенства, котре, як відомо, завжди було в напружених стосунках із Василіянами. Помітно активізувалася робота, спрямована на «очищення церковних обрядів від римо-католицьких напластувань». Уніатські єпископи, які протидіяли «возз’єднанню», були усунуті з кафедр.

Гуртку милосердя «Веселка» з м. Городенка — двадцять років

Наш девіз: «Молитва, любов, милосердя». Відрадно і те, що молоді хлопці і дівчата, які були членами гуртка, а тепер є студентами, батьками, працівниками різних сфер, часто приходять, телефонують, беруть участь у поїздках  з акціями милосердя чи на святі місця. Гурток мав уже три випуски дітей-старшокласників і його завжди поповнюють молодші школярі. На сьогодні у ньому є двадцять троє дітей-учнів ЗОШ №2, №1. Це діти різного віку – з 5-го по 11-й клас. Вони разом зі своєю вчителькою іноземної мови всі роки допомагали у акціях. За це щиро дякуємо Вам, шановна Маріє Василівно Бурнадз, і Вашим вихованцям.

У цьому році в житті УГКЦ на Закарпатті важлива подія — ювілей підпільних священичих свячень духовних отців, які  уділив блаженної пам'яті владика Софрон Дмитерко ЧСВВ. Тому хочемо поділитися з вами цією радістю, яка до того ж свідчить про дружній зв’язок наших єпископів та священиків і тісну співпрацю, особливо у важкі часи.

Подаємо короткий опис цих подій.

 

Коли Ісус Христос хотів заснувати Церкву то сказав до св. Апостола Петра: «Ти Петро (скеля), і на цій скелі збудую мою Церкву й ворота пекельні її не подолають» (Мт. 16, 18). Можемо сказати, що до сьогоднішнього дня Спаситель виконує цю обіцянку, і віримо, зважаючи на живі приклади, що так буде і надалі. Скільки Церква зазнала переслідувань, але вистояла! Яку безмежну ласку Божу має наш народ, що християнство на нашій землі не зникало від проповіді Святих братів Кирила і Методія та хрещення Володимира Великого аж до сьогоднішнього дня. Останній період жорстоких переслідувань Греко-Католицької Церкви на Закарпатті припав на радянські часи — 1945-1989 р.р. За цей час наша Церква прославилася мучениками та ісповідниками віри.

17 березня в стінах жіночого монастиря св. Йосифа сестер Василіянок (м. Івано-Франківськ) відбувся святковий сольний камерний духовний концерт органної музики композитора, органіста та вокаліста Сергія Слижука.

На урочистому заході були численно присутні парафіяни монастирської церкви, гості, а також сестри Василіянки на чолі з настоятелькою с. Атаназією.

Головним музичним твором цього святкового заходу був твір С. Слижука «Святий Йосиф».

Того березневого дня клубівчани стали очевидцями й учасниками святкової події: сільська бібліотека та парафіяни церкви Святої Покрови Божої Матері організували презентацію книжки Ярослава Федорака «Вдивляюсь у небо безкрає».

Це перша поетична збірка клубовецького дяка, в яку увійшли духовні твори, громадська та пейзажна лірики та вірші для дітей. Книжка складається з шести розділів, перший розділ – духовний. Поява такої книжки не була несподіванкою. Ярослав Петрович більше двох десятиліть,  а саме 24 роки, дякує у місцевій церкві святої Покрови Божої Матері, церковний хор не раз виконував його пісні: «До Погінської Матері Божої», «Ще не чувано ніколи», «Прийдімо до Ісуса», «Чудо­творна Матінка Погінська», «Сьогодні всі люди радіють». У його віршах знайшли відображення церковні, шкільні та сільські події. Окрасою книжки є опоетизована Хресна Дорога.

Основне в моєму житті – це читання Святого Письма. Читаю вночі, бо, зважаючи на вік, часто не можу заснути. Як записано у Святому Письмі: «Заки я прийду, віддавайся читанню, умовлянню та навчанню» (1 Тим. 4, 13).

 Ворогові відомо, що на розум дуже впливає те, чим він живиться. Диявол намагається залучити і молодь, і зрілих до читання бульварних романів, повістей, оповідань та іншої літератури, щоб відволікти від читання Святого Письма. Піддавшись цій спокусі, ми невдовзі втрачаємо смак до серйозного читання. Нам не цікаво вивчати Біблію. Наші моральні сили слабнуть. Гріх видається дедалі менш огидним. Виховується і зростає невірність, повсякденні обов’язки стають нам неприємними. Оскільки розум розбещується, то він готовий ухопитися за будь-яке збудливе читання.

29 березня, на 96-му році земного життя, відійшов у вічність отець Йосафат (Ілля) Лесів

 Народився о. Ілля (Йосафат) Лесів 28 липня 1917 року в селі Церківна Долинського району. Змалку любив співати, майструвати, а найбільше любив музику. Батьки порадили йому вчитися на дяка. Навчання у Гошівському монастирі проходило успішно. Тут він засвоїв не тільки знання з дякування та регентства, але й вивчив теорію та практику гри на скрипці, гітарі, домбрі та рідкісному музичному інструменті – цитрі.

У 1940 році совітська влада заарештувала Іллю Лесіва і заслала його до Воронезької області в село Середні Ікарці. Там разом з іншими засудженими відправляли Акафісти, Молебні до Серця Ісусового, Матері Божої. Тут він постановив собі: якщо щасливо відбуде заслання і повернеться додому, то вивчиться на священика.

У 1947 році повертається додому і підпільно дякує. Офіційно працює фінагентом, художником, а потім і лісорубом. Одночасно підпільно навчається на священика. 7 квітня 1979 року, на свято Благовіщення, у селі Вільхівка на Львівщині Ілля Лесів був висвячений на священика і одержав монаше ім’я – о. Йосафат ЧСВВ. Святитель — Владика Йосафат Федорик ЧСВВ.

Висловлюємо щиру подяку Всемилостивому Господеві, Пресвятій Богородиці, Ангелам-хоронителям, св. Ап. Юді-Тадею, св. Антонію Падевському, св. Пантелеймону, св. Герарду, св. Шарбелю, св. о. Піо, св. Івану Христителю, св. Єлизаветі і св. Тетяні, блаженному Миколаю Чарнецькому, а також усім Небесним Силам за вислухані молитви та зцілення нашої маленької донечки Єлизавети.

Коли приходить велика тривога і небезпека, тоді найголовніше чути слова підтримки, а основне відчувати силу молитви людей, які з відкритим серцем намагаються допомогти.