7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 13 (1018) від 3 квітня 2014


Пастирське послання Блаженнішого Святослава з нагоди відновлення Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

„Продовжуючи служіння моїх великих попередників на Києво-Галицькому престолі, знову прагну в сопричасті з усією нашою Церквою в Україні та на поселеннях відновити Акт посвяти українського народу під всемогутній Покров Пресвятої Богородиці. Про це написав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук у своєму Пастирському посланні до вірних і духовенства з нагоди відновлення Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці”.

Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці відбудеться в неділю, 6 квітня 2014 року, в усіх храмах нашої Церкви в Україні і за кордоном. Блаженніший Святослав здійснить його в Києві, у Патріаршому соборі, усі єпископи – у своїх катедральних соборах, а священики – у парафіяльних храмах після кожної Служби Божої.

 

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на Тебе надіємось і Тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися (Молебний канон Пресвятій Богородиці).

 

Дорогі в Христі!

У дні, коли наш народ і наша Батьківщина знову переживають великі випробування, пов’язані з окупацією частини нашої землі, наші серця наповнені тривогою за майбутнє, непевністю і страхом.

Наслідки гордості прародичів Адама і Єви та покори Пречистої Діви Марії стали темою проповіді Папи Франциска, яку він виголосив під час Святої Літургії в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» на свято Благовіщення за Григоріянським календарем.

Куди веде гордість серця? Адам і Єва піддалися намовлянням сатани, повіривши, що можуть стати, як Бог, і цього вистачило, аби втратити рай. Але Господь Бог не залишає їх самотніми на новому шляху, даючи обітницю відкуплення та супроводжує «людство на цій довгій дорозі», що, як зауважив проповідник, «розпочавшись із непослуху», закінчилася «слухняністю» Марії, якою Вона відповіла на ангельську благовість. У цьому контексті Папа зауважив: «Спасіння не можна ні купити, ні продати: його дарується.

2 квітня 2014 року, у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець Франциск, взявши до уваги рішення Синоду Єпископів УГКЦ про поділ Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів на єпископа та призначення на Екзарха Харківського високопреподобного отця Василя Тучапця, дотеперішнього ігумена монастиря святого Василія Великого в Києві.

Харківський екзархат утворений шляхом виокремлення його з дотеперішнього Донецько-Харківського екзархату УГКЦ. Він охоплює територію Харківської, Сумської та Полтавської областей, з осідком у Харкові. До Донецького екзархату належать: Донецька, Запорізька, Дніпропетровська і Луганська області. Екзархом Донецьким є владика Степан Меньок.

Сповідь Папи Франциска

Папа Франциск приголомшив учасників спільної молитви в базиліці Святого Петра своєю поведінкою, коли в п’ятницю, 28 березня, перед усіма присутніми приступив до сповіді. Про це повідомляє Reuters.

Зазвичай Папа сповідається в приватному порядку. Тому таке його рішення було відходом від установлених у минулому традицій. Папа зробив цей крок після виголошення проповіді. Тим самим він показав важливість святого таїнства Покаяння в житті християнина.

«Хто може сказати, що він не є грішником? Ніхто. Ми всі є грішниками», – промовив перед тим у проповіді до тисяч паломників Папа Франциск. Після цього він повинен був приєднатися до 60 священиків, які сповідали людей. Та Єпископ Риму мав інший план.

Поминальною панахидою розпочалося вшанування пам’яті В’ячеслава Чорновола — відомого українського політика і громадського діяча.

Спільну поминальну молитву розпочав ієрей Руслан П’яста – сотрудник парафії Різдва Пресвятої Богородиці, що у м. Івано-Франківську по вул. В. Чорновола, з представниками християнських конфесій міста в присутності  міської та обласної влади Прикарпаття, громадських діячів і чисельних студентів навчальних закладів міста.

29 березня на віче-реквіємі в Меморіальному сквері міста громадськість Івано-Франківщини відзначала сорок днів по Небесній Сотні. Після виконання українського славня виступили безпосередні учасники Майданів, побратими невинно убієнного героя Романа Гурика, громадські активісти. Представники духовенства відправили поминальну панахиду за героями Небесної Сотні… Звернення від громадськості до учасників віча й усіх мешканців Прикарпаття виголосив письменник Ярослав Ткачівський:   

«Дорога і шановна франківська громадо, брати і сестри, друзі!

У ці дні ми за давнім християнським звичаєм відзначаємо сорок Днів по Небесній Сотні. Її світлої пам’яті бійці ще так недавно були тут, поруч з нами. Сьогодні ж вони дивляться в очі Господа, готові остаточно відійти у вічність. Серед них і наші дорогі незабутні краяни - Роман, Богдан, Сергій, Володимир, Ярослав, Ігор, Михайло, Василь, вся наша франківська вісімка. Ми пишаємося тим, що ось тут, на цій землі, мали честь і шану жити біля них, спілкуватися з ними, чути їхні голоси, бачити їхні обличчя, тиснути їхні руки.

Звернення Високопреосвященного Владики Володимира, Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського з приводу проблеми використання штучних вінків та квітів

Всечесним отцям душпастирям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам-семінаристам та всім вірним Івано-Франківської Митрополії УГКЦ

Возлюблені в Христі,

звертаюсь до Вас у часі Великого Посту з особливим пастирським зверненням, яке має за мету допомогти якнайкраще підготовитись до Пасхи, щоб животворну та спасаючу дійсність Христового Воскресіння могло вповні відчути не лише наше спрагле Бога серце, але й через нас також і наші ближні та увесь оточуючий світ.

Моє батьківське серце крається від болю, коли помічаю, що, доручені моїй пастирській опіці вірні — діти мальовничого Прикарпатського краю, батьки та діди яких завжди відзначались особливим трепетним ставленням до природи як Божого створіння, сьогодні ставляться до нього безвідповідально, поповнюючи гріхи проти свого Творця та Спасителя.

Не можу не поділитись своїми враженнями від талановитої дівчинки Марічки Макогон, яка навчається у третьому класі Старолисецької школи і у першому класі дитячої музичної школи № 1 (вчитель з фортепіано О. Сидор, із сольфеджіо О. Трач, з хору А. Кейван) і так чудово серденьком своїм щирим співає, серйозно ставиться до навчання. Тішуся з того, що доля мені дала можливість співпрацювати з цим юним даруванням, адже Марічка має стремління до знань, працьовита, наполеглива, людяна, по-розумному амбітна, має лідерські задатки і дуже творча. Я постійно підтримую з нею зв’язок, хоча зараз не в Україні. Мені приємно, що до 200-х роковин з дня народження Тараса Шевченка Марічка підготувала в школі проект до відзначення свята і її проект визнано одним з кращих. Мене вразили її судження про Великого Кобзаря, а також обізнаність (як на її вік) з творчістю Тараса Шевченка і сприйняття ролі поета в житті її родини та формуванні її особистості. Хочу запропонувати читачам Марійчин лист «Тарас Шевченко в моїй родині та моєму серденьку».

Відступник і зрадник Христа Юда опівночі привів озброєних жовнірів до Оливного городу, щоб піймати Ісуса, Який там молився. Христос вийшов назустріч цій юрбі і з повною свободою духа став докоряти архієрейським післанцям: “Ви прийшли сюди як на облаву на якогось розбійника із зброєю, дрючками і шнурами, щоби мене зловити. Адже я навчав при вас щоденно у святині, чому ви там не піднесли на мене своїх рук? Ви тепер в пітьмі ночі вибрали для себе годину“. А вони всі мовчали, бо відчували, що їх діло нечисте, злодійське, розбійницьке.

Тоді Христос дав добровільно зв’язати собі руки та зі спокоєм переносив усі наруги і зневаги від жовнірів та архієрейських слуг. Вони шарпали Його на всі боки, били кулаками і палицями, а також лихословили. По дорозі Ісус упав кілька разів на землю і поранив собі ноги.

Зійшовши з Оливної гори, вони проходили долиною Йосафата під самим Єрусалимом, тою долиною, на котрій при кінці світу відбудеться Страшний суд.

Мало не з дитинства ми знаємо про російськомовний Донецьк і Харків. Така слава про цей край була завжди, не лише зараз. Проте сучасна мова про Донбас має глибоке політичне забарвлення. Не думаю, що варто засуджувати жителів Сходу в їхній, можливо, невиразній патріотичності, національній малоактивності.

Гадаю, щоб зрозуміти, чому так склалося, потрібно бодай раз у житті ступити на землю українського степу, вдихнути аромат шахтарського чорнозему і просто поспілкуватися з тамтешніми старожилами. Бо ж якби було все так вороже, то ніколи б на цих землях не прижилася Церква, яку здавна позиціонували «бандерівською» і яка рясно засіяла своїми храмами цей український степ. Це свідчить про те, що тут є люди, які потребують душпастирської опіки, можливо, повчального українського слова, котре несуть греко-католицькі отці.

Мені таки вдалося побувати в Донецьку. Звичайно, що після серця України — Києва і її душі — Львова тут відчувається сильний контраст: звідусіль лине російська мова, вивіски на вітринах магазинів тією ж мовою, дещо інший клімат, мало української символіки. Проте і тут щонеділі чути Боже Слово, яке звучить не лише для вихідців із Західної України, а й для корінного населення. Принаймні таку картину я споглядала в катедральному соборі УГКЦ Покрову Пресвятої Богородиці в Донецьку.

У 2000 році при соборі святого Юрія м. Львова, з благословення Патріарха Любомира, виникла перша спільнота «Матері в молитві» в Україні. 10 років тому цей рух розпочався і в нашій парафії Пресвятої Трійці c. Чортовець Городенківського деканату.

Перша групка була створена кількома матерями вдома. Дуже швидко вона почала зростати. Пізніше така група була започаткована у церкві. До неї приєднувалися все нові люди. Виявили бажання молитися і присвячувати свій час для Бога вчителі Чортовецької загальноосвітньої школи. Це так звана екуменічна молитва педагогів. З листопада минулого року вони почергово моляться дев’ятницю до Пречистої Діви Марії Неустанної Помочі, жертвуючи свої молитви не тільки за своїх дітей, але також за дітей цілої школи та сиріт цілого світу, цим самим усвідомлюючи покликання матері.

„І як він був ще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його” (Лк. 15, 20).

Наше життя – дорога. Ми є тими подорожніми, що вийшли невідомо де в дорогу і прямуємо до нашого справжнього дому. На цій дорозі є чимало випробувань, різних небезпек. Вийшовши з Едемського саду, людина постійно перебуває у пошуку тієї «землі обітованої».

Жива парафія. Яка вона, який у неї організм, який у неї стимул, які досягнення? Йдеться про мальовничий куточок Прикарпаття — село Тяпче.

Парафіяни цього села відзначаються високою жертвенністю, за неповних 6 років невеличка громада (80 дворів) збудувала досить гарний і сучасний храм. Дякувати Богові, уже чотири місяці парафіяни моляться у чудовій святині. А особливо зараз, у час Великого Посту, спільнота «Матері у молитві» кожного тижня збирається на молитву.

У часі Великого Посту протягом тижня в селі Петранка, що на Рожнятівщині (Івано-Франківська обл.), проходили духовні реколекції під покровом мощей святого великомученика Йосафата Кунцевича.

 

Духовні науки проводили отці та брати Згромадження св. апостола Андрея Первозванного, що в Івано-Франківську: о. Іван, о. Григорій, диякон Денис і двоє студентів Духовної академії, які прибули в село на запрошення місцевих парохів.

Спершу реколекції тривали в церкві св. Юрія (парох – о. Юрій Сеничак), що в Петранці (горішній), а потім продовжились у церкві Перенесення мощів св. Миколая (парох – о. Володимир Лесюк), що в Петранці (долішній). Протягом цього благодатного часу петранчани мали змогу духовно обновитися. Як стверджує о. Володимир, під час реколекційної науки до Святої Сповіді та Святого Причастя приступила рекордна кількість місцевих жителів. Бажаючих було стільки, що в Хрестопоклінну неділю, коли якраз проходило завершення реколекцій, священики залишилися й після Служби Божої, щоб кожен зміг приступити до Святої Сповіді й Святого Причастя. 

У Римі презентували книгу поезій про Патріарха Йосифа Сліпого „Серця Живе Джерело”, яка побачила світ у видавництві „Нова Зоря”

 

30 березня в Римі відбулася презентація антології поезій, присвячених Патріарху Йосифу Сліпому. Видання під назвою «Серця Живе Джерело» презентували професори Леонід Рудницький та Альберт Кіпа. Захід відбувся в приміщенні товариства «Свята Софія».

Захід розпочався Архієрейською Літургією в соборі Святої Софії, яку очолив Владика Венедикт Алексійчук, Єпископ-помічник Львівської архієпархії. Із ним співслужив Владика Іриней Білик, канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре.

Тим неситим очам,

Земним богам — царям,

І плуги, й кораблі,

І всі добра землі,

І хвалебні псалми

Тим дрібненьким богам.

Світлій пам’яті загиблих на Майдані присвячується

 

Мамо, мам, я тебе захищав,

Рідну землю і рідну Вкраїну,

Бог мене в боротьбі цій «хрещав»

І забрав до небесного клину…

Я хотів, щоб Вкраїна була,

Я хотів, щоб нам краще жилося,

Я хотів, щоб калина цвіла

Й прикрашала дівоче волосся.