7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Кажуть, за добу ненароджених дітей помирає більше, ніж на війні. Щодня якась жінка приймає доленосне й безповоротне рішення, і від усвідомлення цього холоне в грудях.

Героїня нашої розповіді не робила абортів, але після народження другої дитини вирішила «перев’язати труби» й назавжди забути, що таке вагітність. Проте… у Бога були інші плани: невдовзі вона довго оббивала пороги медичних закладів, щоб повернути втрачений дар плідності. На щастя жінки, знайшовся лікар-спеціаліст у царині лапароскопії. 

Пані Лідія завжди знала, чого хоче від життя, і все в неї було давно сплановане: вища освіта, робота, заміжжя, діти. Коли після пологів у первістка почалися судоми, терпеливо лікувала його два роки й просила у святого Михаїла помочі (малий народився на його свято), майже не сумніваючись у тім, що все буде добре. Коли через три роки стався викидень, лікувалася недовго, а вже рівно за сім років після народження сина, точнісінько того ж дня листопада, побачила світ донечка. 28-літня жінка вирішила, що цілковито виконала свій план, а тому попросила лікаря перед пологами здійснити їй стерилізацію — однаково треба було пережити ще й кесарів розтин. Чоловік на те не дуже погоджувався, лікар відмовляв, запевняючи, що цей процес незворотний, але пані Лідія була непохитна. І все в житті якось давалося настільки легко, що одного дня жінка відчула, що їй зі своїм чоловіком стало… нудно.

Але невдовзі — два довгих роки довелося доглядати за онкохворою матір’ю, спалахнули якісь сімейні непорозуміння, діти й робота виснажували, тож 2014 року в неї стався сильний нервовий стрес. За два місяці пані Лідія втратила 20 кілограмів. Почала тікати з дому. Чоловік терпеливо зносив випробування, хоч якось хотів зліпити докупи уламки крихкого сімейного щастя, тому вирішив звернутися за допомогою до всіх, яких лише чув, мольфарів на Західній Україні. А тим часом пані Лідія вирішила піти з життя. А що? Чоловік – добрий, про дітей здатен подбати. Невідомо, чим би все закінчилося, якби не подруга зі студентської лави. Вона відвезла жінку до монастиря. Стало легше. До того ж вдалося потрапити до хорошого психотерапевта у Львові. І так із Божою допомогою пані Лідія оклигала: майже щотижня чоловік віз її на молитву до монахів одного з монастирів. Тож за якийсь рік жінка одужала. І якщо до того їй навіть не хотілося штори у кімнаті розсувати, то тепер вона тішилася кожною квіточкою, сонечком, дітьми.

«Як ти все це витерпів? Хіба не хотілося тобі покинути мене?» — допитувалася в чоловіка, на що той відповідав: «Не раз така думка приходила. Та потім казав собі: кому вона потрібна в цьому світі, крім мене та дітей». І та чоловікова вірність так вражала її серце, що пані Лідія замислилася: синові – 16, доні — дев’ять, і достаток у хаті. Ото б тільки ще одне дитятко народити коханому. Та коли питала про це лікарів, вони вельми холодно відповідали, що це утопія в її становищі, ще й дошкульно запитували, чи, бува, вона не з іншої планети.

Раз на півроку пані Лідія проходила медичний огляд. Якось запитала в Івано-Франківському пологовому будинку, чи не порекомендували б їй доброго гінеколога. Ось так доля й звела її з Ярославом Миколайовичем Голяком. Цей лікар свого часу працював у Лівії пліч-о-пліч із тамтешнім спеціалістом, який навчався в Лондоні і добре володів методом лапароскопії. До слова, лапароскопія — це таке хірургічне втручання, яке проводиться через відносно невеликі отвори, у той час як для звичайної хірургічної операції потрібні чималі розрізи. Тоді, 2000-2004 рр., в Україні про лапароскопію знали небагато, а про обладнання для таких операцій годі було й говорити. Тож справжнім подарунком для Ярослава Миколайовича стало відкриття Клініко-діагностичного центру в Івано-Франківську. Від моменту заснування цей приватний медичний заклад узяв курс на передові технології, дотримуючись європейського стандарту та дбаючи про комфортні умови перебування хворих. Для клініки було закуплено й лапароскоп, а п. Голяка запросили працювати до КДЦ.

— Як правило, жінки до нас звертаються з проханням відновлення плідності після стерилізації з трьох наступних причин, — зауважує Ярослав Миколайович. — По-перше, коли йдеться про другий шлюб, відповідно й другого чоловіка. По-друге, до цього кроку спонукає загибель дитини чи її тяжка, скажімо, онкохвороба. По-третє, релігійні переконання, коли людина навертається й більше не хоче порушувати заповідей Божих. Багато жінок роблять стерилізацію, але не кожна знає, що після неї можна повернути здатність народжувати. Ми даємо другий шанс.

Звичайно, успіх подібної операції залежить і від давності проведеного хірургічного втручання, а також від віку пацієнтки. Найкращий результат спостерігається в періоді до двох років. У випадку ж із пані Лідією минуло цілих одинадцять років. І тут зовсім не мається на увазі механічне відновлення маткової труби, бо ж враховуються і функціональні можливості маткових труб для зачаття, і стан м’язевих шарів (їх у матковій трубі є три) та війчастого епітелію в просвіті маткових труб, який виробляє секрет і відіграє транспортну роль при заплідненні. Такі операції не є рутинними й типовими. І не завжди вони увінчуються успіхом.

Тим часом пані Лідії було зроблено лапароскопію по відновленню маткових труб. А вже через три місяці після одинадцяти років перерви вона завагітніла. Через вісім тижнів стався викидень. За рік – знову вагітність і знову викидень на такому ж приблизно терміні. А вже в січні 2017 року пані Лідія без будь-яких гормональних препаратів завагітніла. У свої 39 жінка легко виносила й благополучно привела на світ сина — відразу після дня народження свого коханого чоловіка. Подружжя вирішило відразу охрестити немовля — на другу добу після пологів.

«Треба жити не якимись планами, ілюзіями, а своєю сім’єю, — переконана пані Лідія. — Ніколи не можна замикатися в собі, адже Бог завжди у важкій і, здавалося б, безвихідній ситуації посилає тобі людей, щоб допомогти. Ось як мені послав вірного чоловіка й досвідченого лікаря».

Ліліана ЛАВРЕНЮК.