7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 21 (1121) від 2 червня 2016


Майбутнє нашого народу залежатиме від того, яку систему цінностей ми оберемо і будемо впроваджувати при вихованні молодого покоління.
З цією метою велику увагу приділяємо розвитку духовного світу педагогічного працівника, а через нього і учня. Тільки той учитель може дати учневі частинку своєї душі, якщо буде постійно працювати над її розвитком.

27 травня 2016 р. Б. в калуській церкві св. рівноап. Кирила і Методія відбулась надзвичайна духовна подія. Цього недільного дня, у Святий рік Божого Милосердя, до парафії прибув Єпископ помічник Івано-Франківський Преосв. Владика Йосафат Мощич, який у присутності духовенства і вірних довершив чин освячення храму і престолу.
Численні парафіяни на чолі з настоятелем храму о. Степаном Скібіцьким та сотрудником о. Андрієм Сімківим з радістю зустріли Архієрея.

З нагоди року Божого Милосердя та храмового свята у селі Тяпче Долинського деканату з 21 по 25 травня перебувала часточка мощів Святого отця Миколая  з міста Барі (Італія).

З хвилини прибуття і до останнього служіння біля мощів перебувало багато вірних, хоча громада є невеличкою, парафіяни так  чисельно прибули на храмове свято з навколишніх сіл і міст, щоб осягнути незліченні ласки. З побожністю і глибокою вірою впродовж усіх цих днів люди поспішали до храму на молитви, а отець-парох Ігор Яблонь давав науки, служив Акафісти, Божественні Літургії за хворих і немічних, за дітей і молодь, за родини, за довгоочікуваний мир в Україні, за померлих, а також за різні потреби.

Жодна проща до Крилоса не відбувається без «Гімну Крилоській Богородиці». А її автором є Любов Соломчак  – поетеса, яка видала вже дві поетичні збірки «Господь Ісус так стукає у двері» і «Душа Поета».

 

Любов родом із мальовничого бойківського селища Перегінське, яке розташувалось біля підніжжя чарівних зелених Карпат. І хоча Господь не дав їй міцного фізичного здоров’я,  проте дав талант, музу, яка надихає творити, виливати на папір глибокі почуття та переживання. На вірші п. Любові написані пісні, з якими діти та молодь перемагають у духовних фестивалях. А  «Гімн Крилоській Богородиці» є, без сумніву, вокальним шедевром.

Недільна школа у Брошневі-Осаді відзначила свою першу річницю.
Рік тому – у травневі Марійські дні – при храмі Святого Вознесіння Господнього УГКЦ селища Брошнева-Осади, яким опікуються отці Зеновій Божик та Володимир Майка, заснували недільну школу «Діти Марії». А директор недільної школи - педагог місцевої школи Іванна Федорняк зазначає:
– Ініціатива належить о. Володимиру Майці, який доклав до становлення школи багато зусиль і є її духовним опікуном. Головне завдання школи – посіяти добрі зерна любові до Бога, які, маємо віру, проростуть добрим і плідним колосом. Найголовніший підручник - Святе Письмо. Молимося, співаємо, танцюємо, провадимо руханки, переглядаємо духовні мультфільми, трапезуємо тощо. Сьогодні маємо дві групи - до півсотні дітей. Перша група - від двох до семи років. А друга - від восьми і далі. Хочемо започаткувати і третю - підліткову групу, бо є така потреба. У собі я відчула покликання, бо завжди прагнула духовної праці.
...Сьогодні світлиці недільної школи, які облаштовані у підвальному приміщенні церкви, годі й упізнати. Стеля - як небо, а вітражні ікони Ісуса Христа і Богородиці, які освятили у часі відзначення першої річниці, аж світяться... Зі смаком і любов’ю майстри оформили кімнати для занять.


У 37-річної журналістки Наталії Харів з Галича виявили пухлину головного мозку. Новину у соцмережі розповсюдила її 18-річна донька. Журналістка з Прикарпаття виховує трьох дітей. Вона також часто дописувала в «Нову Зорю». Звертаємося до всіх небайдужих людей з проханням про допомогу.
— Моїй мамі Харів Наталії 37 років. Здобувши освіту, мама жодного разу не пошкодувала, що обрала цю, на перший погляд, легку професію. Зустрічі з цікавими, непересічними людьми іноді тривожили її більше, ніж власне життя. Багато співбесідників, героїв її статей, стали частинкою її душі. За кожного вона переживає, за кожного ладна пожертвувати власним часом чи здоров’ям. Але настав в житті такий момент, що допомога потрібна їй, — пише Анна Харів.

Громадське об’єднання «Християнська Україна» об’єднує мирян та духовенство з заходу і сходу. Члени організації моляться і все роблять для того, щоб Україна навернулась і спаслася. Господь надихнув духівника цього об’єднання  о. Івана Сивака з Львівщини побудувати через всю територію бойових дій Хресну дорогу. Отець  проводить місії в храмах України. А нещодавно члени організації довершили встановлення хрестів із розп’яттями Дорогою миру – від Заходу на Схід країни.
Про діяльність громадського об’єднання розповіла її членкиня Оксана Мельникович з Івано-Франківська. Жінка каже, що ще Митрополит Андрей Шептицький дав своє благословення, щоб  у важких часах в Україні  відбувались місії з почитанням Христового Серця, які стануть засобом до відродження християнського суспільства. Тому, коли у 2014 році почались трагічні події на Євромайдані, українська діаспора зі США виготовила і передала в Україну  чотириметрову статую «Ісус – Цар Всесвіту».

Сучасна стигматичка розповідає про видіння під час Таїнства Святої Літургії
Нудьга на Службі Божій? Там немає нічого цікавого? Каталіна Рівас отримала благодать бачити Святу Літургію з невидимого для людських очей боку. Болівійська стигматичка та її досвід можуть допомогти вам по-новому подивитися на Євхаристію.
— Це сталося у день Благовіщення, 25 березня, коли у Катедральному соборі відбувалася урочиста Служба Божа. Ми посповідалися ще напередодні увечері. Я виходила з дому, знервована розмовою зі своєю помічницею, бо запізнювалася на Богослужіння. По дорозі до храму ледь не потрапила під автобус, так поспішала. Прийшла на Службу, коли всі вже були в храмі. Коли вбігала всередину, Мати Божа сказала мені: «Будь уважна! Сьогодні день навчання для тебе, і все, що ти побачиш і почуєш, будеш розповідати світові».

Україна у вогні, та я за все вдячна Богу! Україна плаче, та я не втрачаю надії на порятунок!
Ми прагнемо Бога, без Нього – сваволя, неволя, безглуздя. Часто шукаємо розради в тимчасовому комфорті, грошах, вишуканих стравах, розвагах. А Христос дивиться з Неба і бачить кожного, знає особисто на ім’я.
Любий українцю! Господь прагне тебе, як ніколи! Будь щирий з Ним у своїх молитвах, поведінці, не лукав. Богородиця – наша Небесна Мати – опікується нами, опікується Україною. А як часто Її забувають, не визнають, не вшановують.

У Делятині 12 травня відбулось освячення чотирьох пам’ятних могил. Це місця, де під час І світової війни загинули бійці та український офіцер Австрійської армії, а під час ІІ світової -  воїни УПА. Також освячене капище (витесане в камені заглиблення), де молились монахи ще у далекому 1815 році.
На місцях поховань краєзнавець Петро Дедерчук з Делятина власним коштом  при допомозі побратимів встановив пам’ятники та хрести.  
Громадські активісти Делятина та Дори на вантажному ЗІЛі піднялись високо в гори, щоб помолитись за невідомих бійців, які захищали цей край від австрійських, німецьких та російських окупантів. Вантажівку прикрасили синьо-жовтими та червоно-чорними стягами.

«Об’явлення Божої Матері мали надприродний характер, — оголосив Преосв. Гектор Карделла, єпископ-ординарій Сан Ніколас де лос Арройос в Аргентині, — вони гідні віри».
Заяву було опубліковано до 25-ї річниці будівництва санктуарію та підтвердження об’явлень.
Об’явлення розпочалися 25 вересня 1983 року в будинку Гледіс Кірога де Мотта, домогосподарки з міста Сан Ніколас де лос Арройос. Марія з’явилася під час молитви на вервиці. Уперше Марія заговорила з Гледіс трохи пізніше, 13 жовтня — в річницю останнього об’явлення у Фатімі.

МОЛИТВА СТАРЦЯ

Триває Служба, ллється: «Алилуя!»
Стоїть старенький згорблений дідусь,
Тремтячою рукою диригує,
І в такт молитви смикається вус.

Старенького молитва поглинає,
Він тілом тут, душею - в засвітах.
Вона в молитві неба досягає
Витає високо, неначе гордий птах.

Полинув храмом аромат кадила,
Старий занурився у Божу благодать,
На серці щось величне зародилось,
Йому, мабуть, не страшно помирать.

Звучить протяжно: «Господи, помилуй!»,
А з вівтаря лунає: «Мир усім!»
В молитву старця щиро я повірив,
Бо в ній - душі небесний переспів.

КРОК ДО БОГА

Ти вже наважився на сповідь,
Але тебе щось не пускає,
Наче до тебе хтось говорить
І маслослівно відмовляє.

Невже не зрозумів ти, хто це?
Що це - одвічний ворог Божий.
Ти запитайся свого серця -
Воно все вирішити зможе.

Воно покаже шлях до світла,
Й покинеш темряву кромішню.
Душа, осяяна й привітна,
Буде вітатись зі Всевишнім.

ВИБІР ШЛЯХУ

Широка дорога, просторі ворота,
Та все те не тішить мене.
Хоч шлях цей торує велика спільнота,
Та він на загибель веде.

Постійно лунають веселі музики,
Там радість, забави і сміх.
І буде у кожного розпач великий,
Там пекло очікує всіх.

Попереду прірва, безодня глибока,
Мабуть, це - ворота у ад.
Чому ви не чули повчання Владики?
Дороги немає назад!

Тісненькі ворота, вузенька стежина
І мало хто пройде по ній.
Та вічно щасливою буде людина,
 Що вибрала напрямок свій.

БОРГ

Я маю борг, який не поверну ніколи,
Його батькам своїм заборгував.
Придбав тоді, коли навчався в школі,
Додав тоді, коли дорослим став.

Батьків моїх уже не повернути,
В дитинство не вернутись аж ніяк,
Життя сторінку не перегорнути,
Не справити, як розділовий знак.

Мене життя кидало в різні боки,
Я мало дарував їм теплих слів.
У їхній слід ставав я крок за кроком,
Тепер багато чого зрозумів.

Нема нікого, хто б не помилявся,
І я також до них подібний був.
Так мало їм в любові зізнавався,
Про вічний борг і досі не забув.

о. Дмитро ХАЛУС.

Міжнародна ініціатива католиків-мирян «Voice of the Family» (Голос сім’ї) розпочинає молитовну кампанію молитви Богородичної Вервиці за подолання помилок та небезпек, які сьогодні серйозно загрожують Церкві і сім’ї. Про це повідомляє pro-life сайт «Life Site».

«Голос сім’ї» вважає, що у цей час кризи Церкви і світу ніщо так не може бути ефективним у відродженні християнської цивілізації, яка є необхідною передумовою для нормального життя сім’ї, як молитовне звернення до Богородиці.


Потопаючи у вирі війни, глибокої економічної кризи, нахабної й тотальної корупції та цинічних політичних ігрищ, українське суспільство, виглядає, цілком втратило духовний імунітет, майже не реагуючи на т. зв. євросоюзівські новації в законодавстві, які несуть пряму загрозу християнським цінностям виховання та підкладають міну уповільненої дії під інституцію сім’ї.
«Нова Зоря» майже рік тому в публікації «Чому Церква стає мовчазною?» закликала усі релігійні конфесії в Україні рішуче і масово стати на захист Закону Божого і не допустити проникнення в Конституцію та державне законодавство принципів гендеризму, але наша позиція виявилась голосом волаючого в пустелі, і навіть спричинила різко негативну реакцію в  середовищі «власть імущіх».
Чудову нагоду стати одностайно в обороні гідності Божої і людської тоді було втрачено. Українське християнство програло серйозну битву, яка насправді  так і не відбулася, – в Україні без найменшого спротиву законодавчо прийнято т. зв.  антидискримінаційну поправку до Трудового Кодексу, яка забороняє дискримінацію не тільки за статевою ознакою, але й за статевою орієнтацією та гендерною ідентичністю.
Прямими наслідками такого тексту поправки є, до прикладу, те, що роботодавець, який не дозволить, скажімо, біологічному чоловікові, який твердить про себе, що він має гендерну ідентичність жінки, відвідувати жіночий туалет чи душову, має усі шанси програти суд. Згідно з цією поправкою роботодавець дискримінує свого працівника через його гендерну ідентичність. Або, скажімо, педофіла, який ґвалтував дітей, не можна засудити, адже це би було його дискримінацією за сексуальною орієнтацією. Більше того, навіть уже засудженого педофіла дитсадок чи школа змушені тепер прийняти на роботу, оскільки, у разі відмови, це може розглядатися як дискримінація через сексуальну орієнтацію.

«Дорогі діти! Моя присутність є даром від Бога для всіх вас та заохоченням до навернення. Сатана сильний і хоче у ваші серця та думки внести безлад і не мир. Тому ви, діточки, моліться, аби Дух Святий провадив вас правдивою дорогою радості й миру. Я з вами й заступаюся перед Моїм Сином за вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».

Часто у своїх молитвах ми просимо Господа щось для нас зробити, виконати нашу волю. Ми складаємо свій план і розказуємо його Богові, просячи про його здійснення. А чи часто на молитві ми просимо Господа відкрити нам, якою є Його воля, чого Він від нас хоче? Молитва має допомагати нам пізнати Божу волю.

Ми живемо у світі, який постійно впливає на нас, у нас є багато «від світу цього» і з цим треба боротися. Чим більше у нас «духу» цього світу, тим більше ми потребуємо молитви. Публічне життя Ісуса тривало три роки. Щоб підготуватись на місію для цих трьох років, Він перебував на пустині сорок днів. Там Він був спокушуваний сатаною. Це був час випробування, яке Він витримав, і, наповнений Святим Духом, пішов проголошувати Слово Боже. Ісус каже, що прийшов чинити не Свою волю, а волю Отця. Отже, у Нього була Своя воля. І перед трьома роками служіння Він молився сорок днів у пустині, щоб змогти прийняти і виконати волю Отця.

На церковному подвір’ї с. Придністрянське Галицького деканату, позаду церкви  Святого Архистратига  Михаїла розташована могила о. Іоана  (Івана) Гургули.  Свого часу це був досить відомий священик, який все своє життя вірно служив  Богові та своїй пастві, хоча й не завжди сходився із місцевими жителями у політичних поглядах. Надгробок виконаний у формі чотирикутного хреста з пісковика, на постаменті якого викарбувано напис: «Священик Іоаннь В. Гургула, гр.. к. парох Гановець и декан Галицкій. Упок.ся 4/17 мая 1904 вь 60-том году жизни и 37-омь ієрейства. Вечная память» (стилістика напису збережена – І.Д.).
Хто вій цей пастир? Яким було його життя? Що доброго він зробив для громади?  Відповіді на ці та інші запитання ми не тільки зможемо знайти у даній публікації, але й дуже хочемо, щоб їх поставив перед собою вдумливий читач. Адже від  кожного з нас  у житті також щось залежить. І потрібно замислитись над  тим, чи хтось через якийсь час захоче про нас згадати. Адже будь-яку людину ми оцінюємо за її ділами. Нема добрих справ, то й ім’я людини з часом кане у забуття.

Єднання дитячих сердець з Ісусом – перше Святе Причастя –  відбулося в сонячний, по-справжньому весняний день, 22 травня, в церкві Святого Миколая  с. Павлівка Лисецького деканату.
Третьокласники Павлівського навчально-виховного комплексу протягом року готувались до цього торжества: вивчали Заповіді Божі, знайомились із святими Таїнствами, вчились аналізувати свої вчинки, вивчали церковні обряди. В цьому їм допомагала монахиня Михаїла, яка прищепила дітям розуміння цієї події, вона вибудувала в кожному маленькому серденьку храм, в який увійшов Спаситель.

 Шановний читачу! На жаль, наша біда часто полягає в тому, що ми не завжди свій грішний вчинок вважаємо гріхом і, як правило, не виявляємо його навіть у сповіді перед священиком. Іноді ми навіть не можемо розрізнити, де був гріх, а де не було гріха. Та все-таки пам’ятаємо: сама по собі диявольська спокуса ще не є гріхом. Тут лише окреслюються контури майбутнього гріха. Але коли ми починаємо до нього придивлятись, дозволяємо цій спокусі гніздитися в нашій душі, любуємося нею – це вже гріх, ще й дуже великий.

 

Господь наш Ісус Христос буде судити нас не тільки за наші грішні вчинки, негідні слова, а й за наші грішні, нечисті думки, помисли, бажання. Пригадаймо слова Спасителя: «Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5, 27-28).