7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Завершується вже сьома з черги (з часу проголошення незалежності) виборча кампанія до Верховної Ради України. Попри очевидний регрес, спричинений поверненням до змішаної системи голосування (за партійними списками та мажоритарними округами), що його нав’язала нині правляча партія регіонів, ці вибори все ж засвідчили нову якість, чи радше – своєрідне дозрівання громадянського суспільства. Чи не вперше за останні 20 років виборці (насамперед – в Галичині) віддали перевагу не грошовим „мішкам”, а кандидатам, які презентували національно-демократичні ідеї. Незважаючи на „щедрі” подарунки та захмарні обіцянки замаскованих „тушок”, наші краяни безпомилково відділили зерно від полови: обрали людей, які покликані займатися політикою професійно, відстоюючи права держави і громади, а не лише дбати про захист та лобіювання своїх приватних чи корпоративних бізнесових інтересів.


Сучасний український виборець (за винятком, на жаль, східних та південних областей і, як не прикро, – Закарпаття) поволі дозріває до європейського рівня демократії: обирає державних менеджерів та фахових законотворців, а не феодалів-держиморд, яким півсвіта замало... Це – перший, безумовно позитивний урок виборів.

Донецька влада, яка 15 років тому вперше заявила про себе як публічна політична сила, стала піонеркою у впровадженні під час виборчого процесу такого ноу-хау, як підкуп виборців. Невдовзі цей, на перший погляд, безвідмовний метод „завоювання” симпатій електорату, набув масового поширення по всій Україні, перетворивши суспільство під час виборчих кампаній 2000-х років у безпрецедентний корупційний вавилон. Ще більше мандатів ця апробована практика мала принести на цьогорічних парламентських перегонах. Але несподівано стався „збій” у системі. Бодай в Галичині, Києві, в багатьох округах Центральної та Північної України масовий підкуп виборців не лише не забезпечив „прогнозованих” результатів, але навпаки - зіпсував доволі непогані шанси „самовисуванців” пропхатися на парламентський олімп. Особливо наочно це проявилося на Івано-Франківщині: не допомогли ані тисячні „безкоштовні” тури на відпочинок у Карпати, ані бетонування виборчих симпатій якісним цементом, ані незліченні продовольчі „пайки” та інші „пільгові” подачки. Національно свідомий виборець остаточно зрозумів глибинний зміст Христових слів, що „людина житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих” (Мт. 4, 4). Тобто, не продав свій голос за „шмат гнилої ковбаси”, а віддав його за цивілізоване майбутнє своїх дітей, народу і держави. І це другий – надзвичайно важливий урок виборів. Його результат, до речі, став можливий у значній мірі завдяки мужньому пастирському слову Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, зокрема, вміщеному у посланні „Про страх Божий перед владою і страх Господній”, яке було прочитане на багатьох парафіях, не залишило байдужим жодного нашого вірного та допомогло зробити йому вибір за велінням серця і громадянського обов’язку.

Вибори закінчилися – вибори тривають. А в їх міжчассі українське суспільство стає щораз зрілішим і відповідальнішим. Тому є велика надія на Бога, що у 2015 році ми остаточно розпочнемо новий відлік нашої історії, залишивши в минулому заржавілі окови комунізму, новітнього олігархічного феодалізму і породжену ними тотальну корупцію, яка зловісно загрожує нашому суверенітету і моральному здоров’ю народу. Але цей невідворотний шлях розпочнеться тоді, коли ми усі зрозуміємо, що у нас одна Батьківщина – Україна і що Свободу Нації і Церкви не під силу зупинити жодній зловорожій силі.

 

о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ.