7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 14 (1019) від 10 квітня 2014


Послання Блаженнішого Cвятослава до молоді

Бадьортеся! Я бо подолав світ!

(Ів. 16, 33).

 

Улюблена в Христі молоде! Радію, що знову маю нагоду у Квітну неділю, у день Входу Господнього до Єрусалима, звернутися до вас!

Ви завжди, а особливо протягом цієї тяжкої зими та сповненої тривог весни, у моїх думках і молитвах. Хочу запевнити вас, що в усіх нелегких випробуваннях, труднощах та печалях Церква є і завжди буде для вас люблячою матір’ю, до якої ви можете прийти, щоб відновити свої сили, знайти мир і надію.

Проповідуючи під час Святої Літургії в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» у вівторок, 8 квітня 2014 р., Папа Франциск знову наголосив на тому, що християнство неможливе без хреста. Але слід пам’ятати, що хрест – це не прикраса, але таїнство Божої любові.

 

У Старому Завіті розповідається про те, як під час переходу через пустелю ізраїльський народ нарікав на Бога і на Мойсея. Як кару, Господь наслав на їхній табір отруйних змій, і люди, збагнувши свій гріх, просили про знак спасіння. Це читання з Книги Чисел спонукало Святішого Отця поділитися думками про смерть у грісі. Про це також перестерігав Ісус в євангельському читанні, попереджаючи фарисеїв: «Помрете у гріхах ваших».

Мученики «Небесної сотні» та Батьківщина Україна стали провідними темами проповідей на стаціях багатотисячної Хресної Дороги, що пройшла вулицями м. Івано-Франківська

Традиційно у п’яту неділю Великого Посту громада м. Івано-Франківська збирається для спільного розважання над страстями Христовими в час екуменічної Хресної Дороги. Цьогорічні роздуми страстей переплітались з фрагментами буремних і хвилюючих подій у нашій державі.

6 квітня жителі села Дубівці Галицького деканату з благословення та підтримки о. Дмитра Кубацького, під керівництвом Ірини Легін розважали над Хресною Дорогою Ісуса Христа.

 

У незвичний спосіб, а саме під музичний супровід та театральну постановку, розважання над терпіннями Христовими провадили члени спільноти „Українська молодь — Христові” села. Метою проведення Хресної Дороги було звернення до молоді з нагадуванням про Любов, яка не знає меж. Адже молодь є основою Церкви. Тому саме так важливо зростити у них ті цінності, яких вчив Христос. Єдність нашого українського народу не байдужа нікому, зокрема й нашому молодому поколінню. Піст наближається до торжественного завершення, а ще не всі наблизилися до Бога у своїм покаянні. Отож організатори хотіли ще більше жертвуватися для того, щоб звернутися до кожного серця із закликом Христа: «Покайтеся, бо Царство Боже вже близько!».

«Тоді Він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за Ним пішли і Його учні. Як же прибув на місце, сказав їм: Моліться, щоб не ввійти у спокусу. І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися: Отче, як хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не Моя, а Твоя буде воля! (Лк. 22, 39-42)

Входимо в останній, Страсний тиждень Великого Посту. Перед нами - особливий час духовних співстраждань з Христом під час Його Страстей, Хресної Дороги, розп’яття на Голготі і невимовно радісна вселенська мить Господнього Воскресіння. Ці всі пережиття можемо уповні осягнути лише під час безпосередньої участі у Богослуженнях Страсного тижня, у Пасхальній Утрені та Воскресній Святій Літургії.

Архієрейська хіротонія Владики Михайла Бубнія відбулась у Патріаршому соборі Воскресіння Христового 7 квітня 2014 року.

 

Напередодні, 6 квітня, увечері, у Патріаршому соборі відбувся Чин архієрейського найменування Владики Михайла Бубнія.

Головним святителем був Блаженніший Святослав, а співсвятителями стали Владика Ігор Возьняк, Архієпископ і Митрополит Львівський, і Владика Володимир Війтишин, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський.

На початку Владика Михайло тричі публічно склав визнання своєї віри. Після цього відбувся Чин хіротонії, на завершення якого нововисвяченого єпископа одягли в архієрейські ризи. Тоді Блаженніший Святослав вручив Владиці Михайлу архієрейський жезл – символ його влади.

5. Понтій Пилат — приклад роздвоєних людей

У Велику П’ятницю, вранці, найвищий жидівський суд виніс смертельний вирок Ісусові. Після цього більшість суддів під проводом архієреїв повели зв’язаного Ісуса до Пилата, щоб той підтвердив смертний вирок. Вони пройшли майже через ціле місто. На вулицях було багато людей, що зійшлися з цілого краю на свято Пасхи. Дуже швидко рознеслася по цілому місті звістка, що найвищий суд піймав чудотворця Ісуса з Назарету, засудив Його на смерть і повів, зв’язаного, до Пилата для підтвердження свого вироку. Люди були здивовані і приголомшені. Досі всі підтримували Ісуса. Тепер багато хто починає відвертатися від Нього, бо одні іншим кажуть: “Видно, що висока рада має якусь важливу причину, коли засудили Його на смерть. Мабуть, Його чудотворна сила не є надзвичайною, коли дав Себе зв’язати і не може вирватися з їхніх рук“. Натовп все підтримує тих, хто є сильніший. Жидівська старшина задоволена з такого настрою натовпу, якого тепер не боїться.

ПИТАННЯ: Чи не зробив я гріха святотатства, якщо прийняв Святе Причастя менше ніж через годину після їжі?

ВІДПОВІДЬ: Канон 93 партикулярного права Католицької Церкви визначає, що приписаний євхаристійний піст має тривати як мінімум одну годину після останнього прийому їжі. Сенс цього церковного припису полягає в тому, щоб людина підготувалася до такої важливої зустрічі в її житті — зустрічі з Господом — не тільки духовно, а й тілесно. Традиція євхаристійного посту є дуже давньою. Ще кілька десятиліть тому Католицькою Церквою пропонувався євхаристійний піст, починаючи з півночі, - як у східних обрядах.

Не нарікаю я на Бога,

Не нарікаю ні на кого.

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи. Орю

Свій переліг — убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись-то будуть. І дурю!

Себе таки, себе самого,

А більше, бачиться, нікого?